Солдат і Смерть. чарівний стакан

Минуло термінове час, відслужив солдат службу королю і став проситися на батьківщину з рідними побачитися. Спочатку було король не пускав його, але потім погодився, наділив його златом-сріблом і відпустили його на всі чотири сторони.

Ось отримав солдат відставку і пішов з товаришами прощатися, а товариші і кажуть йому:
- Невже на простін НЕ піднесеш, а перш за адже ми добре жили?
Ось солдат і почав підносити своїм товаришам; підносив-підносив - глядь, а грошей-то залишилося у нього тільки п'ять п'ятаків.

Ось йде наш солдат. Близько чи далеко, бачить: стоїть осторонь кабачок; зайшов солдат в кабачок, на копійку випив, на гріш закусив і пішов далі. Пройшов трохи, зустрілася йому стара і стала милостиню просити; солдат і подав їй п'ятак. Пройшов знову трохи, дивиться, а та ж стара знову йде назустріч і просить милостиню; солдат подав інший п'ятак, а сам дівуется: як це стара знову опинилася попереду? Дивиться, а стара знову попереду і просить милостиню; солдат і третій п'ятак подав.

Пройшов знову з версту. Дивиться, а стара знову попереду і просить милостиню. Розлютився солдат, що не стерпіло завзяті, висмикнув тесак та й хотів було розкроїти їй голову, і тільки лише замахнувся, стара кинула йому під ноги торбинку я сховалася. Взяв солдат торбинку, подивився-подивився та й каже:
- Куди мені з цією гидотою? У мене і своєї досить!
І хотів було вже кинути - раптом, звідки не візьмись, з'явилися перед ним, як із землі, два молодца і кажуть йому:
- Що бажаєте?

Солдат здивувався і нічого не міг їм сказати, а потім закричав:
- Що вам від мене треба?
Один з них підійшов ближче до служивому і каже:
- Ми служителі твої покірні, але послухалися не тебе, а ось цієї чарівної сумочки, і якщо тобі що потрібно, наказуй.

Солдат думав, що все це йому сниться, протер очі, зважився спробувати та й каже:
- Якщо ти кажеш правду, то я наказую тобі, щоб зараз же була ліжко, стіл, закуска і трубка з тютюном!
Не встиг солдат ще і закінчити, а вже все і стало, як ніби з неба впало. Випив солдат, закусив, повалився на койку і закурив трубку.

Полежав він так досить часу, потім махнув котомочку і, коли з'явився молодець (служитель котомочку), солдат і каже йому:
- А чи довго я буду тут лежати на цій ліжку і курити тютюн?
- Скільки завгодно, - сказав молодець.
- Ну так прибери все, - сказав солдат і пішов далі. Ось йшов він після цього, близько чи далеко, і прийшов до вечора в одну садибу, і тут славний панський будинок. А пан в цьому будинку не жив, а жив в іншому - в хорошому-то будинку чорти водилися. Ось і став солдат у мужиків питати:
- Де пан живе?
А мужики і кажуть:
- Так що тобі в нашому панові?
- Так ночувати б треба проситися!
- Ну, - кажуть мужики, - тільки піди, так він вже відправить тебе біса на обід!
- Нічого, - каже солдат, - і з чортами розправитися можна. А скажіть, де пан-то живе?

Мужики показали йому панський будинок, і солдат пішов до нього і став у нього ночувати проситися. Пан і каже:
- Пустити-то я, мабуть, і пущу, так тільки у мене там НЕ тихо!
- Нічого, - каже солдат. Ось пан і повів солдата в хороший будинок, а як привів, солдат махнув чарівною сумочкою і, коли з'явився молодець, велів приготувати стіл на двох осіб. Не встиг пан повернутися, а вже й стало все. Пан, хоч і багатий був, а такий закуски ніколи ще у нього й не було! Стали вони закушувати, а пан і вкрав золоту ложку. Закінчили закуску, солдат махнув знову котомочку і велів прибрати все, а молодець каже:
- Я не можу прибрати - в повному обсязі на столі. Солдат подивився та й каже:
- Ти, пане, для чого ложку взяв?
- Я не брав, - каже пан.

Солдат обшукав пана, віддав ложку лакея, а сам і почав дякувати пана за нічліг, та так його неабияк пом'яв, що пан зі злості замкнув на замок всі двері.
Солдат замкнув всі вікна і двері з інших покоїв, захрестилася їх і став чортів чекати.
Близько опівночі чує, що хтось біля дверей пищить. Почекав ще солдат трохи, і раптом набралося стільки нечистої сили і зчинили такий галас, що хоч вуха затикай!

Один кричить:
- напирати, напирає!
А інший кричить:
- Та куди напирати, коли хрестів наставлене! .. Солдат слухав, слухав, а у самого волосся дибки стає, даром що ні боягузливого десятка був. Нарешті і закричав:
- Так що вам тут від мене треба, босоногі?
- Пусти! - кричать йому з-за дверей чорти.
- Так на що я вас пущу сюди?
- Та так, пусти!

Солдат подивився навкруги і побачив в кутку мішок з гирями, взяв торбинку, витрусив гирі та й каже:
- А що, чи багато вас, босоногих, увійде до мене в мішок?
- Все увійдемо, - кажуть йому через двері чорти. Солдат наробив на мішку хрестів вугіллям, причинив трохи двері та й каже:
- Ну-ка, я подивлюся, чи правду ви говорили, що все ввійдете?
Чорти все до одного залізли в мішок, солдат зав'язав його, перехрестив, взяв двадцатіфунтовую гирю та й давай по мішку бити. Б'є, б'є та й пощупає: м'яко чи? Ось бачить солдат, що нарешті м'яко стало, відчинив вікно, розв'язав мішок та й витрусив чортів геть. Дивиться, а чорти все понівечені, і ніхто з місця не рухається.

Ось солдат як крикне:
- А ви що тут, босоногі, розляглися? Інший лазні, чи що, чекаєте, а?
Чорти все абияк розбіглися, а солдат і кричить їм навздогін:
- Ще прийдете сюди, так я вам не те ще задам!
На ранок прийшли мужики і відчинили двері, а солдат прийшов до пана і каже:
- Ну, пан, переходь тепер в той будинок і не бійся вже нічого, а мені за труди треба на дорогу дати!

Пан дав йому скільки-то грошей, і солдат пішов собі далі.
Ось йшов і йшов він так довгенько, і до дому вже недалеко залишилося, всього три дні ходи! Раптом зустрілася з ним стара, така худа та страшна, несе повну котомочку ножів, та пив, та різних топірців, а косою підпирається. Загородила вона йому дорогу, а солдат не стерпів цього, висмикнув тесак та й закричав:
- Що тобі треба від мене, стара? Хочеш, тобі голову розкрию?

Смерть (це була вона) і каже:
- Я послана Господом взяти у тебе душу!
Здригнулося солдатське серце, впав він на коліна та й каже:
- Змилуйся, матінка смерть, дай мені терміну тільки три роки; прослужив я королю свою довгу солдатську службу і тепер йду з рідними побачитися.
- Ні, - каже смерть - не бачитися тобі з рідними і не дам я тобі терміну три роки.
- Дай хоч на три місяці.
- Не дам і на три тижні.
- Дай хоч на три дні.
- Не дам тобі і на три хвилини, - сказала смерть, махнула косою і уморила солдата.

Ось опинився солдатів на тому світі та й пішов було в рай, та його туди не пустили: недостойний, значить, був. Пішов солдат з раю та й потрапив у пекло, а тут прибігли до нього чорти та й хотіли було в вогонь тягнути, а солдат і каже:
- Вам що треба від мене? Ах ви, босоногі, або забули вже панську баню, а?
Чорти все повтікали перед ним, а сатана і кричить:
- Ви куди, дітки, побігли-то?
- Ой, батька, - кажуть йому чертенята, - адже солдат-то той тут!

Як почув це сатана, та й сам побіг в вогонь. Ось солдат походив, походив по пеклі - нудно йому стало; пішов в рай та й скаже до Господа:
- Господи, куди ти мене пошлеш тепер? Раю я не заслужив, а в пеклі все чорти від мене втекли; ходив я, ходив по пеклі, нудно стало, та й пішов до тебе, дай мені службу яку-небудь!

Господь і каже:
- Піди, служба, випроси у Михайла-архангела рушницю і стій на варті біля райських дверей!
Пішов солдат до Михайла-архангела, випросив у нього рушницю та й став на годинник до райських дверей. Ось стояв він так, довго чи коротко, і бачить, що йде смерть, і прямо в рай. Солдат загородив їй дорогу та й каже:
- А тобі що треба, стара? Забирайся геть! Господь без моєї доповіді нікого не прийме!

Смерть і каже:
- Я прийшла до Господа запитати, яких на цей рік велить людей морити.
Солдат і каже:
- Давно б так, а то лізеш не запитавши, а хіба не знаєш, що і я що-небудь та значу тут; на-ка рушницю-то потримай, а я сходжу спитаю.

Прийшов служивий в рай, а Господь і каже:
- Навіщо ти, служба, прийшов?
- Прийшла смерть. Господи, і питає: будь ти на наступний рік велиш людей морити?
Господь і каже:
- Нехай морить найстаріших!

Пішов солдат назад та й думає "Самих старих велить Господь людей морити; а що, якщо у мене батько ще живий, адже вона його заморити, як і мене. Але ж, мабуть, я і не побачу більше. Ні, стара, ти не дала мені вольготушкі на три роки, так піди погризи дуби! "

Прийшов та й каже смерті:
- Смерть, Господь велів тобі на цей раз не людей морити, а дуби гризти, такі дуби, яких старіше немає!
Пішла смерть старі дуби гризти, а солдат взяв у неї рушницю і став знову у райських дверей ходити. осказках.ру - сайт Пройшов на білому світі рік, смерть знову прийшла запитати, яких на цей рік велить їй Господь людей морити.

Солдат віддав їй рушницю, а сам і пішов до Господа запитати, яких на цей рік велить смерті людей морити. Господь велів морити самих запеклих, а солдат знову і думає:
"Але ж у мене там є ще брати і сестри і знайомих багато, а смерть як заморити, так мені з ними і не побачитися більше! Ні, нехай же і два роки погризет дубів, а там, можливо, нашого брата-солдата і милувати стане! "
Прийшов та й послав смерть гризти самі сильний, досвідчені дуби.
Пройшов і два роки, прийшла смерть на третій раз. Господь велів їй морити наймолодших, а солдат послав її молоді дуби гризти.
Ось, так прийшла смерть на четвертий раз, солдат і каже: - Ну тебе, стару, піди, коли потрібно, сама, а я не піду: набридла!

Пішла смерть до Господа, а Господь і каже їй:
- Що ти, смерть, худа така стала?
- Так як худий щось не бути, цілих три роки дуби гризла, все зуби повиломала! А не знаю, за що ти, Господи, на мене так розгнівався?
- Що ти, що ти, смерть, - каже їй Господь, - з чого ти взяла це, що я посилав тебе дуби гризти?
- Та так мені солдат сказав, - каже смерть.
- Солдат? Так як він смів це зробити ?! Ангели, ідіть-но, приведіть до мене солдата!

Пішли ангели і привели солдата, а Господь і каже:
- А ти звідки знаєш, солдат, що я велів смерті дуби гризти?
- Та хіба їй, старій, цього! Я просив у неї вольготушкі тільки на три роки, а вона не дала мені і три години. Ось за це-то я і звелів їй три роки дуби гризти.
- Ну, так іди тепер, - каже Господь, - так відгодовують-ка її три роки! Ангели! Виведіть його на білий світ!

Вивели ангели солдата на білий світ, і опинився солдатів на тому самому місці, де уморила його смерть. Бачить солдат якийсь мішок, взяв він мішок та й каже:
- Смерть! Сідай в мішок!

Села смерть в мішок, а солдат взяв ще палиць та каміння поклав туди, так як покрокував по-солдатському, а у смерті тільки кісточки хрумтять!
Смерть і каже:
- Та що ти, служивий, тихіше!
- Ось ще, тихіше, ще чого скажеш, а по-моєму так: сиди, коли посаджена!

Ось йшов він так два дні, а на третій прийшов до свата-цілувальники та й каже:
- Що, брат, дай випити; всі гроші прожив, а я тобі днями занесу, ось тобі мій мішок, нехай у тебе полежить.
Целовальник взяв у нього мішок та й кинув під стійку. Прийшов солдат додому; а батько ще живий. Зрадів, а ще більше зраділи рідні. Ось жив так солдат і здорово і весело цілий рік.

Прийшов солдат в той шинок і став питати свій мішок, а цілувальник ледь і відшукав його. Ось солдат розв'язав мішок та й каже:
- Смерть, чи жива ти?
- Ой, - каже смерть, - ледь не задохлась!
- Ну гаразд, - каже солдат. Відкрив табакерку з тютюном, понюхав та й чхнув. Смерть і каже:
- Служивий, дай-но мені!
Вона все просила, що побачить у солдата.

Солдат і каже:
- Так що, смерть, адже тобі мало однієї щіпки, а піди сядь в табакерку та й нюхай скільки захочеш; Тільки що смерть залізла в табакерку, солдат зачинив та й носив її цілий рік. Потім він знову відчинив табакерку та й каже:
- Що, смерть, нанюхалася?
- Ой, - каже смерть, - важко!
- Ну, - каже солдат, - підемо, я тепер погодую тебе!

Прийшов він додому та й посадив її за стіл, а смерть їла так їла за сімох. Розсердився солдатів і каже:
- Бач, прірва, за сімох з'їла! Сяк тебе не наповниш, куди я подінуся з тобою, проклята?
Посадив її в мішок та й поніс на кладовище; вирив в сторонці яму та й закопав її туди. Ось пройшло три роки, Господь згадав про смерть і послав ангелів її відшукувати. Ходили, ходили ангели по світу, відшукали солдата та й кажуть йому:
- Куди ти, служивий, смерть-то подів?
- Куди подів? А в могилу закопав!
- Та це ж Господь її до себе вимагає, - кажуть янголи.

Прийшов солдат на кладовищі, розрив яму, а смерть там вже ледве дихає. Взяли ангели смерть і принесли її до Господа, а він і каже:
- Що ти, смерть, така худа?

Смерть і розповіла усе, що а він і каже:
- Видно, тобі, смерть, від солдата не хліби, Подик годуйся сама!
Пішла знову смерть по світу, та тільки того солдата більше не посміла морити.

Додати казку в Facebook, Вконтакте, Одноклассники, Мой Мир, Твіттер або в Закладки

СОЛДАТ І СМЕРТЬ

Приходить старий додому, глядь - нічого немає, стоїть та ж сама стара хата, а біля неї стара. Так покарала їх липка за те, що захотілося жадібної старій всіх людей батраками зробити.

Жив-був один солдат. Прослужив у царя двадцять п'ять років, так нічого й не заслужив. Потім у пана десять років служив і там нічого не заслужив, ось роздумав він і каже:

Що ж! .. Піду я богу служити!

І пішов до бога, раптом бачить - стоїть у бога смерть на годиннику. Ось солдат і питає:

Чого ти тут, така-сяка, стоїш?

Вона говорить:

А мене тут бог поставив, щоб я на сторожі була.

Каже він їй:

Ах, ти така-сяка! Давай сюди рушницю (а смерть на годиннику з рушницею стояла), - я сам буду стояти! - Ось взяв він, прогнав смерть, та й став сам на годиннику.

Ось тижні через дві приїжджає в кареті смерть у бога питати, яких людей душити. А солдат і каже:

Чуєш, брате божок! Прийшла до тебе смерть, яких треба людей душити?

Бог йому і каже:

Скажи, щоб старих людей душила.

Прийшов солдат до смерті і говорить їй:

Чуєш, смерть! Сказав тобі бог йти так сім років старі дубки гризти!

Ось пішла вона та всі старі дубки, які були, і погриз. Через сім років приходить знову до Бога. Ось солдат побачив її, знову запитує:

Чого тобі треба?

А вона каже:

Велів мені бог, щоб я сім років старі дубки гризла, - ось я все сім років їх і гризла, а тепер прийшла знову до Бога за велінням.

А солдат знову і каже:

На, потримай рушницю, я сам піду да запитаю у бога.

Ось стала смерть на годиннику, а солдат пішов і доповідає:

Чуєш, брате божок! Прийшла до тебе смерть, питає - яких людей гризти?

Ось бог і каже:

Середніх.

Прийшов солдат і каже:

Смерть! Велів бог тобі середні дубки гризти.

Пішла смерть та знову сім років поспіль середні дубки і гризла. Погризли, приходить у бога знову питати: яких людей гризти?

А солдат поставив знову смерть на годиннику, а сам до бога пішов питати.

Прийшов до нього і каже:

Чуєш, брате божок! Прийшла до тебе смерть, спрашивает- яких людей тепер брати?

Ось бог і каже:

Молодих.

Прийшов він і каже смерті:

Сказав бог, щоб йшла молоденькі дубки гризти.

Ось пішла вона, все молоденькі дубки погриз - і така від тих дубків худа стала, як тріска. Ось побачив її бог і питає:

Чого ти така худа стала?

Вона і розповіла, так, мовляв, і так:

З чого ж мені бути ситою, якщо я все дубки гризла!

Ось і велів бог за це солдату півроку її за плечима носити.

Носить він її і носить; тільки було нагнувся тютюну понюхати, а вона побачила табакерку і питає:

Що це у тебе, служивий?

Він каже:

Дай і мені!

Він каже:

Гаразд, лізь в табакерку, ось там і нанюхатися.

Вона залізла, а солдат взяв та й зачинив її там і в кишеню поклав.

Ось як вирвалася потім вже смерть звідти і розповіла про все богу, взяв тоді бог і прогнав за це солдата з неба. Взяв тоді солдат та й потрапив з неба з рай. Приходить туди, побачив ангелів і питає:

Що, горілка тут є?

Нема, нема.

А трубка є?

Ну, так тут погано жити! - і пішов у пекло. Побачив чортів і каже:

Трубка є?

Ну, тут добре жити, - тут я і залишуся.

Ось і залишився, взяв та й поперекрестіл чортів, вони і розбіглися, а він став один жити в пеклі.

Російська народна казка"Солдат і смерть"

Жанр: народна чарівна казка

Головні герої казки "Солдат і смерть" і їх характеристика

1. Солдат. Хоробрий, веселий, спритний, вправний, не визнає авторитетів і ніколи не здається.
2. Смерть. Стара, немічна, слабка. Недолуга, дурна, нікчемна.
3. Бог. Вічно чимось зайнятий і до людей йому діла немає. Розсіяний.
4. Чорти. Дрібні, пролазливі, що не страшні.
5. Ангели. Слухняні, виконавчі.

1. Солдат йде додому
2. стара жебрачка
3. Сумка з молодцями
4. Як солдат пана від чортів позбавив
5. Солдат і смерть
6. Немає місця солдату на тому світі
7. Солдат на годиннику в раю
8. Три наказу смерті
9. веління Бога
10. Смерть в мішку
11. Смерть в табакерці
12. Смерть на кладовищі
13. Безсмертний солдатів.

1. Відслужив солдатів і пішов додому, а по дорозі чарівної торбою розжився
2. Допоміг солдатів пана від чортів позбутися, в мішок чортів загнав, та гирею відлупцював.
3. Забрала смерть солдата, тільки не було солдату місця ні в раю, ні в пеклі
4. Стояв солдат на варті біля райських воріт і три роки посилав від імені бога смерть дуби гризти
5. Розсердився Бог, велів солдату смерть відгодовувати, а солдат тільки пущі над нею знущатися почав.
6. Бачить Бог, що нічим солдата не проймеш, і залишив його в спокої.

Чому вчить казка "Солдат і смерть"
Казка вчить ніколи не сумувати і завжди стояти на своєму до кінця, якщо впевнений у своїй правоті. Вчить не визнавати авторитетів і жити своїм розумом. Вчить не боятися смерті. Вчить сміливості, винахідливості, чуйності.

Відгук на казку "Солдат і смерть"
Дуже цікава казка, в якій солдат виявляється сильнішим всіх надприродних сил. Він не боїться чортів, а ганяє їх. Він не боїться смерті і знущається над нею. Він не боїться Бога, і не слухає його вказівок. Солдат в цій казці сам господар власного життя, Над немає вищих сил. І мені це дуже подобається.

Прислів'я до казки "Солдат і смерть"
Двом смертям не бувати, а однієї не минути.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Бійся жити, а вмирати не бійся.
Смерть російському солдатові свій брат.
Його добре за смертю посилати.

Читати короткий зміст, короткий переказказки "Солдат і смерть"
Відслужив один солдат довгу службу, зібрався додому йти. Обгородив товаришів по службі, кожному по п'яточку подарував на прощання, та пішов додому. А в кишені у нього всього п'ять п'ятаків залишилося.
Ось зайшов солдат в шинок, випив, закусив, п'ятак залишив.
Вийшов, подав п'ятак жебрачці. Пройшов півкілометра, знову на мосту попереду ця ж стара жебрачка стоїть, милостиню просить. Віддав їй солдат другий п'ятак. Потім третій. А злиденна знову попереду.
Розсердився солдат, тесак схопив, хотів злиденній голову знести, але та сумку до його ніг кинула і зникла.
Заматюкався солдатів, а з сумки два молодца вискочили і кажуть, що тепер накази солдата виконують, а підкоряються тільки власнику сумки.
Ну солдат насамперед ліжко, трубку і закуску побажав. В ту ж мить все це з неба впало.
Прийшов солдат в село, бачить панський будинок порожнім варто. Що за справи? Розповіли йому мужики, що в тому будинку чорти водяться, ось і живе пан в іншому будинку, простенькому.
Знайшов солдатів пана, став проситися переночувати в хорошому будинку з чортами. Дозволив йому пан. Сам з ним в багатому домі повечеряв, тим що два молодца поклали. Так так сподобалася їжа пана, що він навіть ложку золоту вкрав.
Слуги забиратися не можуть - не всі предмети на столі. Довелося солдату нам'яти пана боки, та повернути ложку. Образився пан, пішов і всі двері замкнув.
А солдат накреслив всюди хрестів і став нечисту силу чекати.
Опівночі зібралося біля будинку чортів безліч. Кричать, лаються, просять всередину пустити. А солдат знайшов в будинку великий мішок, накреслив на ньому хрестів і загнав чортів в мішок, та зав'язав його. А потім став чортів гирею бити. Потім м'яких чортів викинув у вікно і велів забиратися.
Нагородив вранці пан солдата і пішов солдат далі.
Йшов солдат, йшов, ось уже до дому підходити, раптом попереду смерть з косою. Каже, що за солдатської душею послана. Став солдат просити відстрочку йому дати, але навіть трьох хвилин смерть не дала і уморила солдата.
Отямився солдат на небесах. Пішов було в рай, а його туди не пускають. Відправився солдат в пекло, а там чорти його побачили всі розбіглися, поховалися. Прийшов солдат до Бога, став питати куди йому податися. Бог направив його до Михайла-архангела, годинниковим стояти у райських дверей.
Ось стоїть солдат на годиннику, бачить смерть йде. Хоче смерть дізнатися, яких людей на цей рік морити накажуть. Пішов солдат до Бога і запитав його. Бог велів сказати, що морити слід найстаріших.
А солдат подумав, що так смерть його батька заморити, і передав смерті, що морити людей не велено, а велено дуби гризти, найстаріші.
На наступний рік велів солдат смерті морити досвідчені дуби, а не досвідчених людей. Втретє велів молоді дуби гризти.
Прийшла смерть в четвертий раз, сама до Бога прорвалася, запитує Господа, за що він так на неї розгнівався, дуби три роки гризти змусив?
А Бог не при справах. Він про це й не чув. Покликав Бог солдата і велів йому три роки смерть відгодовувати, та назад на землю відправив.
Отямився солдат на тому ж місці, де помер колись, і загнав смерть в мішок.
Прийшов солдат в рідне село, зайшов до цілувальники, випити в борг попросив, а смерть в мішку цілувальники в заставу віддав.
Потім пішов до батька, і цілий рік веселився. Через рік згадав солдат про смерть і прийшов до цілувальники. Той віддав йому мішок.
Розв'язав солдат мішок, а смерть ледве жива, ледь не задихнулася.
Солдат нюхнув тютюну, а смерті теж захотілося тютюну спробувати.
Ось солдат і велів їй відразу в табакерку залізти, щоб надихатися вволю.Залезла смерть в табакерку, а солдат табакерку закрив, так цілий рік в кишені носив. Потім дістав смерть, за стіл посадив.
А смерть голодна, за сімох їсть. Чи не сподобалося це солдату, посадив він смерть в мішок і на кладовищі закопав.
Через три роки Бог про смерть згадав, ангелів послав її розшукати. Ті знаходять солдата, про смерть запитують. Відвів солдат їх на кладовищі, відкопав смерть.
Доставили ангели смерть до Бога, а той бачить, що смерть ще сильніше схудла і відправив її саму відгодовуватися в світ. Але солдата більше смерть не морила.

Малюнки та ілюстрації до казки "Солдат і смерть"

Багатьом з нас знайомі такі казки, як «Колобок», «Кіт і лисиця», «Зимовье звірів», «Ріпка», «Морозко», «Василиса Прекрасна» та інші. Але мало хто знає про те, що їх автор - народ. Створені вони були кілька століть назад. Протягом багатьох років передаються вони з покоління в покоління, не втрачаючи всій актуальності. Зовсім не схожа на традиційні російські казки народна легенда «Солдат і смерть». Короткий змістїї приведено в даній статті. Що в ній незвичайного? Які герої представлені в ній? Яка мораль твору? Про все це можна дізнатися тут.

Герої народних казок

З дитинства нам знайомі перекази і легенди, в яких головними персонажами є тварини, Баба-Яга, російські богатирі, царі і принци, Іван-дурник і інші.

У кожному творі сплелися правда і вигадка, проявилася багата народна фантазія, невичерпна на вигадки. Майже в кожному такому оповіді - сутичка добра зі злом, в якій добро незмінно перемагає. Але для того щоб це відбулося, повинні володіти певними якостями. І тут не тільки фізична сила, сміливість, воля і тонкий розум мають значення. Для того щоб перемогти зло, часом необхідні хитрість, кмітливість і спритність. Саме цими якостями володіє головний геройперекази «Солдат і смерть». За допомогою цих якостей йому вдається обдурити саму смерть. Варто сказати про те, що солдат - це один з найулюбленіших персонажів народних казок. Як правило, в російських переказах він постає сильним, відважним, кмітливим.

Кінець солдатської служби

Жив-був солдат. Ніс він справно свою службу королю. Але підійшов їй термін. І став проситися солдатів у короля на батьківщину - з рідними побачитися. Не хотів відпускати його государ, да уж робити нічого - довелося нагородити і дати волю. Кажуть йому його товариші: «Невже ти нам не піднесеш на прощання? Адже, як знати, може, вже й не побачимося? » На радощах, що скоро буде вдома, пригостив солдат товаришів по службі в шинку, та всі гроші і спустив. Всього лише п'ять п'ятаків у нього і залишилося. Але не став сумувати старий воїн. Чи не дбав він про багатство. Хотілося йому скоріше побачити своїх рідних і обійняти їх.

Про щедрість російської душі говорить казка «Солдат і смерть». Ще не раз це золоте якість проявить наш герой в оповіданні.

Чарівна торбинка

Довго чи коротко йшов солдат і вирішив зайти в кабачок - випити і закусити. Дивиться - стара варто і милостиню просить. Зглянувся наш герой і подав їй п'ятак. Потім він випив, закусив на гріш і пішов далі. Тільки знову зустрічається йому та ж стара і просить милостиню. Здивувався солдатів і знову кинув їй п'ятак. Через деякий час бачить служивий знову все ту ж жебрачку. Стислося його серце, і знову він обдарував її п'ятаком. Пройшов солдат з версту. І в четвертий раз зустрічається йому стара. Тільки в цей раз не витримав служивий, замахнувся на неї - хотів вдарити. А жебрачка кинула йому під ноги торбинку і зникла. Раптом звідки не візьмись, виросли перед солдатом два добрі молодці і запитують про те, чого бажає його душа. Зметикував наш герой, що торбинка не проста, а чарівна. Побажав він собі їжі, пиття, трубку з тютюном і ліжко, щоб виспатися. Справивши всі свої потреби, служивий запитав молодців про те, чи довго йому ще так лежати. На це слуги відповіли, що стільки, скільки він забажає. Велів тоді воїн їм прибрати все і самим забиратися в торбинку. Молодці всі виконали, як і було покарано. Про бувалих російською солдата оповідає казка «Солдат і смерть». Автор її - народ. Він відбив у характерах персонажів її все ті душевні якості, які притаманні простому російській людині. Це і сміливість, і завзятість, і щедрість, а часом - лінь і нетерплячість.

Солдат в гостях у пана

Незабаром призводить дорога служивого в одну садибу, в якій живе багатий дворянин. Тільки в своїм домі цей пан не ночує, так як в ньому водяться біси. Місцеві жителі попередили солдата про те, що багач зол, хитрий і жадібний, що він відправить свого гостя чортам на обід. Тільки наш герой був не з боязких. Він з'явився до пана і попросився до нього на нічліг.

А в нагороду за це солдат нагодував і напоїв дворянина, викликавши молодців з торбинки і наказавши їм накрити багатий стіл. Пан не втримався і вкрав зі столу золоту ложку. Солдат, обшукавши його і забравши прилад, «нам'яв боки» скупого господаря. Далі буде розказано про те, в які ще перипетії потрапляють тут герої. «Солдат і смерть» - це казка про велику сміливості простого служаки. У наступному розділі ми це побачимо.

Ніч в панському замку

Ображений пан зі злості зачинив усі двері в замку, щоб служивий не міг втекти, і залишив його на нічліг. Але наш герой і тут не злякався. Він закрив на засуви всі вікна і двері інших кімнат і став чекати ночі. Незабаром почувся біля дверей писк. А потім весь будинок наповнився жахливими криками. Незліченні полчища нечистої сили ломилися в двері до солдата.

«Відкрий, відкрий», - кричали йому біси. Думав служивий, що вже пропав. Але зауважив він в кутку мішок з гирями. Взяв він його і відкрив двері. Всі чорти в мішок і заскочили. Перехрестив його солдатів і давай бісів гирями отхажівают. А потім розв'язав мішок і витрусив з нього всіх чортів. Дивиться наш воїн, а біси-то все понівечені - лежать і встати не можуть. Гаркнув він на них. Розбіглися чорти - хто куди. Так наш герой переміг Про молодецтво і мужність російського солдата говориться в цій частині казки «Солдат і смерть». Короткий зміст її може передати всю повноту душевних якостей головного героя.

Зустріч зі Смертю

Пішов служивий далі. Зустрічається йому на шляху худа страшна стара, косою підпирається. Це була сама Смерть. Хотів солдат обійти її. Та тільки вона загородила йому дорогу, не давши пройти. Звернувся наш герой до неї з питанням про те, що їй потрібно від нього. Відповіла йому Смерть, що вона послана Господом Богом для того, щоб взяти його душу. Упав солдат перед старою з косою на коліна і почав благати про те, щоб вона дала йому трохи часу, щоб з рідними побачитися. Але Смерть була непохитна, не пустила вона йому і зайвих трьох хвилинок. Змахнула вона своєю косою і уморила служивого. Так відбулася зустріч головних героїв казки «Солдат і смерть». Короткий зміст її дозволяє передати сенс її для розвитку майбутнього сюжету.

На тому світі

Так солдат опинився на небесах. Спочатку він потрапив в пекло. Але чорти, яких він «побив» в панському будинку, не посміли тягнути сміливця в вогонь. Прибігли вони зі страхом до сатани і розповіли про те, як він бив їх в будинку пана.

Диявол, почувши це, і сам злякався. Кинувся він у вогонь зі своїми бісики. Походив по пустому пеклі служивий, та й стало йому нудно. Пішов він в рай. Та тільки туди його не пустили. Сказали, що не гідний. Прийшов наш герой до Бога з питанням, що йому робити. Тоді наказав Господь солдату взяти рушницю у Михайла-архангела і охороняти двері в райське обитель. Так служивий і зробив. Ця справа була йому до душі. Тут легенда «Солдат і смерть» оповідає про те, як герой несе свою службу на небесах.

На варті біля райських дверей

Варто солдат, виконує наказ Господа. Приходить до райських дверей Смерть і просить служивого пропустити її до Бога за черговим завданням. Тільки не пустив її служивий. Сам зголосився сходити за неї до Господа і запитати, яких людей морити в цьому році. Бог наказав відправляти на той світ спочатку найстаріших. Але збагнув солдатів, що його батько і мати тоді помруть. І сказав він Смерті, що Господь велів їй цілий рік дуби гризти. А як термін підійде, так нехай знову приходить за новим наказом. Минув час, а Смерть знову тут як тут - запитує, кого тепер їй морити. І тут схитрував солдатів. Не сказав він їй, що Господь велів самих запеклих на той світ відправляти, а велів самі товсті дуби гризти. Так ще рік пройшов. Втретє приходить «кістлява» з косою до Господа, щоб запитати, кого на це раз переводити їй. А служивий карає Смерті губити молоді дуби замість наймолодших людей. Про російської кмітливості та хитрості оповідає тут розповідь «Солдат і смерть».

розкриття обману

У четвертий раз приходить Смерть до Господа за черговим наказом. Тут уже солдат її пропустив до Бога. Побачив Творець, що стара з косою дуже погано виглядає: худа жахливо, вигляд у неї замучений. Запитує він у неї, чому вона такою стала. На що Смерть відповідала: «Так ти ж сам мене, Господь, посилав три роки поспіль дуби гризти. Схудла я, все зуби поламала. З чого мені хорошою щось бути? » Як дізнався Бог, що обманював служивий його вірну підопічну, велів ангелам негайно знайти його і привести до себе. В покарання за цю хитрість наказав Господь нашому герою відгодувати Смерть на білому світі. Так герої перекази «Солдат і смерть» знову опинилися в нашому світі.

Знову на білому світі

Опинився служака на тому самому місці, де Смерть його взяла. Посадив він її в свій мішок і пішов далі по світу. Накидав він туди ж каменів та палиць і покрокував по-солдатському розгонистим кроком. Смерті в мішку погано, кісточки у неї стогнуть. А солдат про те не дбає. На всі її прохання йти тихіше він відповідає грубістю.

Довго чи коротко, приходить наш герой в шинок до цілувальники. Кинув він свій мішок на стійку і запитав себе випивки. Тільки грошей у служивого не було. Натомість плати обіцяв він господареві залишити свою ношу і повернутися через три дні з монетами. Погодився на кинув мішок солдата під стійку і налив йому чарку. Далі легенда про солдата оповідає про наступні мандри старого служаки.

Зустріч з рідними

Пішов солдат далі. Ось нарешті дійшов він до рідного дому. Як же зрадів батько, коли його побачив. І все рідні стали служивого обіймати і цілувати. Хотів зайти наш герой на три дні додому, та й прожив там цілий рік. І тільки тоді він згадав про те, що залишив свій мішок у шинку у шинкаря. І хоч не хотілося йому покидати рідний дім, робити нічого - треба виконувати наказ Господа.

Смерть і табакерка

Прийшов солдат знову в шинок і став питати про свій мішок. А він тут як тут - під стійкою лежить. Розв'язав його служивий, щоб дізнатися, чи жива ще Смерть в ньому. А «рабиня» насилу дочекалася служивого, мало не задихнулася в задушливому мішку. Вирішив солдат табачку понюхати. Відкрив він табакерку і давай чхати. А Смерті теж захотілося того ж. Попросила вона табачку у нашого героя. А він їй і каже: «Що тобі щіпка-то? Лізь вся в табакерку і нюхай, скільки захочеться ». Так Смерть і зробила. Залізла вона в табакерку і давай чхати. А солдат закрив її, та й носив так цілий рік. А коли він відкрив табакерку, Смерть ледве віддихалась - так важко їй було. Чи не пощадила стара з косою старого служаку. Вирішив і він її не шкодувати, всіляко знущаючись над нею. Ще чимало знущань довелося зазнати від нього «кістлявою». Про це далі оповідає легенда «Солдат і смерть».

Як солдат Смерть поховав

Нарешті вирішив служака виконати наказ Господа - відгодувати стару з косою. Привів він її додому, посадив за стіл, поставив перед нею їжу. Смерть почала їсти за сімох. Все змела зі столу. Розсердився на це солдат. Схопив він її, посадив знову в мішок і поніс на кладовище - в могилу заривати. Так і поховав «кістляву» тут солдат. Три роки минуло, і Господь згадав про те, що відпустив служаку з наказом. А той у термін і не є. І Смерті більше немає. Наказує Бог ангелам знайти і ту, і іншу. Ходили святі духи по білому світу, але Смерті не знайшли. Тоді з'явилися вони до солдата і стали його питати, куди він її справ. Пішов наш герой на кладовищі і відкопав стару з косою. Ледь жива була Смерть. Взяли її ангели і віднесли до Господа. Коли Бог запитав «кістляву» про те, чому вона така худа і замучена, вона відповіла, що служивий ледь не забив її. Тоді сказав їй Господь: «Що ж, мабуть, не буде тобі користі від старого солдата. Іди годуйся сама ». І пішла знову Смерть зі своєю косою по світу.

Та тільки свого мучителя не посміла вона вже чіпати. Весь колорит в цій легенді здатний передати навіть її короткий переказ. «Солдат і смерть» - це твір про кращих якостяхнашого національного характеру. В дещо несподіваному світлі тут постають перед нами герої біблійних сказань: Господь, біси, Смерть, ангели. Але мораль казки залишається все тією ж: добро і сміливість завжди перемагають зло.

Ми розповіли про легенду «Солдат і смерть». Короткий зміст твору наведено в цій статті. У цій казці простий народ спробував висміяти те, чого боїться - смерть. Люди вірять, що сміливість, завзятість, відвага здатні перемогти будь-яке зло.

Солдат і смерть - Російська народна казка - Русские сказки

Солдат і смерть

Минуло термінове час, відслужив солдат службу королю і став проситися на батьківщину з рідними побачитися. Спочатку було король не пускав його, але потім погодився, наділив його златом-сріблом і відпустили його на всі чотири сторони.

Ось отримав солдат відставку і пішов з товаришами прощатися, а товариші і кажуть йому:

Невже на простін НЕ піднесеш, а перш за адже ми добре жили?

Ось солдат і почав підносити своїм товаришам; підносив-підносив - глядь, а грошей-то залишилося у нього тільки п'ять п'ятаків.

Ось йде наш солдат. Близько чи далеко, бачить: стоїть осторонь кабачок; зайшов солдат в кабачок, на копійку випив, на гріш закусив і пішов далі. Пройшов трохи, зустрілася йому стара і стала милостиню просити; солдат і подав їй п'ятак. Пройшов знову трохи, дивиться, а та ж стара знову йде назустріч і просить милостиню; солдат подав інший п'ятак, а сам дівуется: як це стара знову опинилася попереду? Дивиться, а стара знову попереду і просить милостиню; солдат і третій п'ятак подав.

Пройшов знову з версту. Дивиться, а стара знову попереду і просить милостиню. Розлютився солдат, що не стерпіло завзяті, висмикнув тесак та й хотів було розкроїти їй голову, і тільки лише замахнувся, стара кинула йому під ноги торбинку я сховалася. Взяв солдат торбинку, подивився-подивився та й каже:

Куди мені з цією гидотою? У мене і своєї досить!

І хотів було вже кинути - раптом, звідки не візьмись, з'явилися перед ним, як із землі, два молодца і кажуть йому:

Що бажаєте?

Солдат здивувався і нічого не міг їм сказати, а потім закричав:

Що вам від мене треба?

Один з них підійшов ближче до служивому і каже:

Ми служителі твої покірні, але послухалися не тебе, а ось цієї чарівної сумочки, і якщо тобі що потрібно, наказуй.

Солдат думав, що все це йому сниться, протер очі, зважився спробувати та й каже:

Якщо ти говориш правду, то я наказую тобі, щоб зараз же була ліжко, стіл, закуска і трубка з тютюном!

Не встиг солдат ще і закінчити, а вже все і стало, як ніби з неба впало. Випив солдат, закусив, повалився на койку і закурив трубку.

Полежав він так досить часу, потім махнув котомочку і, коли з'явився молодець (служитель котомочку), солдат і каже йому:

А чи довго я буду тут лежати на цій ліжку і курити тютюн?

Скільки завгодно, - сказав молодець.

Ну так прибери все, - сказав солдат і пішов далі. Ось йшов він після цього, близько чи далеко, і прийшов до вечора в одну садибу, і тут славний панський будинок. А пан в цьому будинку не жив, а жив в іншому - в хорошому-то будинку чорти водилися. Ось і став солдат у мужиків питати:

Де пан живе?

А мужики і кажуть:

Так що тобі в нашому панові?

Так ночувати б треба проситися!

Ну, - кажуть мужики, - тільки піди, так він вже відправить тебе біса на обід!

Нічого, - каже солдат, - і з чортами розправитися можна. А скажіть, де пан-то живе?

Мужики показали йому панський будинок, і солдат пішов до нього і став у нього ночувати проситися. Пан і каже:

Пустити-то я, мабуть, і пущу, так тільки у мене там НЕ тихо!

Нічого, - каже солдат. Ось пан і повів солдата в хороший будинок, а як привів, солдат махнув чарівною сумочкою і, коли з'явився молодець, велів приготувати стіл на двох осіб. Не встиг пан повернутися, а вже й стало все. Пан, хоч і багатий був, а такий закуски ніколи ще у нього й не було! Стали вони закушувати, а пан і вкрав золоту ложку. Закінчили закуску, солдат махнув знову котомочку і велів прибрати все, а молодець каже:

Я не можу прибрати - в повному обсязі на столі. Солдат подивився та й каже:

Ти, пане, для чого ложку взяв?

Я не брав, - каже пан.

Солдат обшукав пана, віддав ложку лакея, а сам і почав дякувати пана за нічліг, та так його неабияк пом'яв, що пан зі злості замкнув на замок всі двері.

Солдат замкнув всі вікна і двері з інших покоїв, захрестилася їх і став чортів чекати.

Близько опівночі чує, що хтось біля дверей пищить. Почекав ще солдат трохи, і раптом набралося стільки нечистої сили і зчинили такий галас, що хоч вуха затикай!

Один кричить:

Напирати, напирає!

А інший кричить:

Та куди напирати, коли хрестів наставлене! .. Солдат слухав, слухав, а у самого волосся дибки стає, даром що ні боягузливого десятка був. Нарешті і закричав:

Так що вам тут від мене треба, босоногі?

Пусти! - кричать йому з-за дверей чорти.

Так на що я вас пущу сюди?

Так так, пусти!

Солдат подивився навкруги і побачив в кутку мішок з гирями, взяв торбинку, витрусив гирі та й каже:

А що, чи багато вас, босоногих, увійде до мене в мішок?

Все увійдемо, - кажуть йому через двері чорти. Солдат наробив на мішку хрестів вугіллям, причинив трохи двері та й каже:

Ну-ка, я подивлюся, чи правду ви говорили, що все ввійдете?

Чорти все до одного залізли в мішок, солдат зав'язав його, перехрестив, взяв двадцатіфунтовую гирю та й давай по мішку бити. Б'є, б'є та й пощупає: м'яко чи? Ось бачить солдат, що нарешті м'яко стало, відчинив вікно, розв'язав мішок та й витрусив чортів геть. Дивиться, а чорти все понівечені, і ніхто з місця не рухається.

Ось солдат як крикне:

А ви що тут, босоногі, розляглися? Інший лазні, чи що, чекаєте, а?

Чорти все абияк розбіглися, а солдат і кричить їм навздогін:

Ще прийдете сюди, так я вам не те ще задам!

На ранок прийшли мужики і відчинили двері, а солдат прийшов до пана і каже:

Ну, пан, переходь тепер в той будинок і не бійся вже