А грін письменник біографія. Олександр Грін, коротка біографія

Справжнє прізвище Олександра Степановича Гріна - російського радянського прозаїка польського походження, яке створювало свої твори в річищі романтичного реалізму, - Гриневський. Його ім'я асоціюється, насамперед, із повістю «Червоні вітрила».

З'явився на світ у В'ятській губернії, м. Слобідській 23 серпня (11 серпня за ст. ст.) 1880 р. вкотре робив спроби втекти з дому. У 1896 р. закінчилося його навчання у чотирикласному Вятському міському училищі, і Олександр їде до Одеси, з перебування у якій розпочався шестирічний період його бродяжництва.

Влаштувавшись на судно, він спочатку хотів здійснити давню мрію стати мореплавцем, але незабаром до неї охолодів. Рибалка, вантажник, землекоп, лісоруб, золотошукач і навіть шпагоглинач - всі ці професії примірив на себе Олександр Гриневський, але так і не зміг позбутися найжорстокішої потреби, яка в 1902 р. змусила його записатися в армію добровольцем.

Служба його тривала 9 місяців, з яких третину він просидів у карцері, і закінчилася дезертирством. У цей час відбувається його зближення із есерами, які залучають його до пропагандистської роботи. Агітація матросів у Севастополі закінчилася для Гріна в 1903 р. арештом, а невдала спроба втечі обернулася двома роками у в'язниці суворого режиму. Однак він продовжував займатися пропагандистською роботою, і в 1905 р. його мали на 10 років заслати до Сибіру, ​​і лише амністія допомогла уникнути такої незавидної долі.

У 1906 р. було надруковано перше оповідання Олександра Гріна - «В Італію», а наступні за ним у тому ж році «Заслуга рядового Пантелєєва» і «Слон і Моська» були піддані конфіскації прямо в друкарні і спалені. Їхнього автора, який перебував на той час у Петербурзі, заарештували і заслали в Тобольську губернію, проте опальному письменнику-початківцю вдалося з чужими документами швидко втекти з місця заслання. У 1907 р. вийшла розповідь «Випадок», примітна тим, що вперше у творчій біографії автор підписався псевдонімом А.С. Грін. Наступного року публікується перша збірка оповідань «Шапка-невидимка», яка не залишилася непоміченою.

У 1910 р. Гріна відправляють на заслання вдруге - цього разу на два роки в Архангельську губернію. Після повернення додому Грін активно пише і друкується, його оповідання, повісті, сатиричні мініатюри, поеми, вірші публікуються у 60 виданнях. До жовтня 1917 р. Грін надрукував близько 350 творів. У цей час формується романтична спрямованість його творів, яка входить у суперечність із суворою дійсністю.

Лютнева революція породила сподівання зміни на краще, але вони розвіялися з приходом до влади більшовиків. Їхні дії ще більше розчарували Гріна у навколишній дійсності, він з новою силою став створювати власний світ. Сьогодні важко уявити, що улюблена всіма романтиками знаменита повість «Червоні вітрила» народжувалася в охопленому революційними перетвореннями Петрограді (друком вийшла 1923 р.). Герої творів та вигадані міста Гріна погано вписувалися у радянську літературу, наповнену пафосом побудови соціалізму – разом із своїм автором. Його твори публікували все рідше і все частіше критикували.

У 1924 р. вийшов роман А.С. Гріна «Блискучий світ», і цього ж року відбувся його переїзд до Феодосії. Страждаючи від туберкульозу і бідності, він продовжує писати, і з-під його пера виходять нові оповідання, романи «Золотий ланцюг» (1925), «Та, що біжить хвилями» (1928), «Джессі і Моргіана» (1929), в 1930 р. .. побачив світ роман «Дорога в нікуди», пронизаний трагічним світовідчуттям хворого і ніким не зрозумілого художника. Останнім у біографії Гріна місцем проживання стало місто Старий Крим, куди він переїхав 1930 р. і помер 8 липня 1932 року.

Народився 23 серпня 1880 року у Вятській губернії у містечку Слобідській. Прізвище при народженні – Гриневський. Батько - Степан Євсійович (Стефан Євзибійович) Гриневський (1843-1914). Мати – Анна Степанівна Лепкова (1857-1895), медсестра. 1896 року закінчив Вятське міське училище. 1903 року відсидів у в'язниці Севастополя більше року за революційну діяльність. У 1908 році одружився з Віри Абрамовою. 1913 року вони розлучилися. У 1921 році одружився з Ніною Мироновою. Дітей письменник не мав. Помер 8 липня 1932 року у віці 51 року у місті Старий Крим. Похований на міському цвинтарі Старого Криму. Основні твори: «Яскраво-червоні вітрила», «Та, що біжить хвилями», «Крисолов», «Блискучий світ», «Кораблі в Лісі», «Словохотливий домовик» та інші.

Коротка біографія (детальніше)

Олександр Грін (Олександр Степанович Гриневський) – російський письменник і прозаїк, найбільш відомий за повістю-феєрією «Червоні вітрила». Він написав чимало творів у жанрі символічної фантастики, а також створив вигадану країну "Грінландію", де відбувалися події багатьох його книг. А. Грін народився 23 серпня 1880 року у невеликому містечку у Вятській губернії. Батько майбутнього письменника був вихідцем із Польщі, а мати – російською медсестрою. З дитинства хлопчик мріяв про подорожі, особливо морських. Тому після закінчення В'ятського училища він поїхав до Одеси, де став матросом.

Незважаючи на те, що колійного моряка з нього не вийшло, він встиг відвідати корабель за кордон. В 1897 він повернувся в рідні пенати, але через рік поїхав шукати щастя з Баку. Там він випробував безліч професій, у тому числі дуже важких. У 1902 році після низки мандрівок він вступив солдатом до піхотного батальйону. Проте військова служба не пішла йому на користь. Вона лише посилила його революційні настрої. Він був помічений у дезертирстві, провів деякий час у карцері, а після знайомства з есерівськими пропагандистами переховувався у Симбірську. Переломними у житті стали 1906-1908 роки. Саме цей період розкрився його письменницький талант.

У 1906 році з'явилося перше оповідання Гріна - "Заслуга рядового Пантелєєва". Наступним з'явилося оповідання «Слон та Моська». Однак ці роботи так до читачів і не доходили через ліквідацію тиражу. Першим оповіданням, що дійшло читача, був «В Італію». Псевдонімом Грін він уперше підписався під оповіданням «Випадок» (1907). У цей же період він одружився з 24-річною Віри Абрамовою. Їхня любов описана в оповіданні «Сто верст по річці». Незабаром Грін познайомився з такими відомими літераторами, як Толстой, Брюсов, Андрєєв, проте найбільше йому подобалося спілкуватися з Купріним.

У 1910 році поліції стало ясно, що Грін - швидкий засланець, який змінив прізвище, і його знову заарештували. З 1914 року він працював у журналі «Новий Сатирикон», на додаток до якого видавав свій збірник. До Лютневої революції письменник поставився негативно і написав із цього приводу замітку «Дрібники» (1918). Знаменита повість «Червоні вітрила» побачила світ 1923 року. У своїх роботах він любив використовувати вигадані міста, наприклад Лісс, Зурбаган. Створюючи шляхетних персонажів, вигадані міста, романтичний світ людського щастя, Грін абстрагувався від його реальності. В останні роки письменник був хворий на туберкульоз і жив у Криму. Там він і помер 8 липня 1932 року.

Олександр Грін (23.08.1880 – 08.07.1932) – російський письменник та поет. Його твори відносять до течії неоромантизм, вони відрізняються філософською, психологічною спрямованістю, найчастіше містять елементи фантастики.

Ранні роки

Олександр Степанович Гриневський – уродженець міста Слобідської. Його батько був польським дворянином, після повстання 1863 його заслали в селище Коливань. Через п'ять років він переїхав до Вятської губернії, де в 1873 році взяв за дружину молоду медсестру. Олександр був їх першим сином, пізніше народилися його брат та дві сестри. Змалку хлопчик цікавився літературою. У шість років він прочитав "Пригоди Гулівера". Пригоди стали його улюбленим жанром, у мріях про мореплавання він одного разу навіть втік із дому.

В 1889 Олександр вступив до реального училища, де і отримав прізвисько «Грін». В училищі він не відрізнявся зразковою поведінкою, за що постійно отримував зауваження. У другому класі він написав вірш, що ображає вчителів, і був виключений. Батько влаштував сина в інше училище, що мало не дуже гарну репутацію.

1895 року туберкульоз забрав життя матері Гріна, у батька з'явилася нова дружина. Не знайшовши спільної мови з мачухою, Олександр став жити окремо. Більшу частину часу він приділяв читанню та творам. Брався за невеликі підробітки: переплітав книжки, переписував документи. Мрії про море не залишали його, і 1896 року Грін вирушив до Одеси, сподіваючись стати моряком.

У пошуках себе

Прибувши до Одеси, підліток не міг знайти роботу, відчував серйозних матеріальних труднощів. Друг батька таки влаштував його матросом на судно, що курсувало від Одеси до Батумі. Робота на пароплаві не сподобалася Олександру, і він швидко відмовився. 1897 року він прийняв рішення повернутися на батьківщину, де прожив рік, а потім вирушив у нову подорож – до Баку.

На азербайджанській землі він працював на залізничних коліях, був різноробом та рибалкою. На літо приїжджав до батька, а потім знову вирушав у мандрівку. Якийсь час жив на Уралі, рубав ліс, був шахтарем, служив у театрі. І щоразу змушений був повертатися до ненависного йому рідного краю.

А. Грін зі своїм приятелем Є. Віденським

Революційна діяльність

У 1902 році Грін вступив на службу до піхотного батальйону в Пензі. Армійське життя зміцнило в молодій людині революційний настрій. На службі він провів півроку, причому половину часу – у карцері. Потім дезертував, але був спійманий, проте незабаром знову втік. Втекти йому допомогли есери, в Симбірську (нині Ульяновськ) Олександр починає займатися революційною діяльністю. «Довготелесий» – цю прізвисько йому дали однопартійці – працював у сфері пропаганди серед робітників та військовослужбовців, але теракти не вітав і відмовлявся брати в них участь.

1903 року в Севастополі Олександр потрапив під арешт за свою пропагандистську діяльність. Здійснив спробу втечі, за що був поміщений до в'язниці з особливим режимом. Наприкінці пробув більше року, за цей час він ще раз намагався втекти. У 1905 році Грін потрапляє під амністію і виходить на волю, проте за кілька місяців у Петербурзі знову опиняється під арештом. Після цього був засланий до Тобольської губернії, звідти Олександр відразу втік на В'ятку. На батьківщині за допомогою друга взяв собі нове ім'я і, ставши Магільновим, повернувся до Петербурга.

Грін стає письменником

З 1906 року у житті Гріна стався головний поворот: він починає займатися літературою. Свій перший твір "Заслуга рядового Пантелєєва" він опублікував, підписавшись "А.С.Г.". У оповіданні описувалися заворушення, які відбувалися армії. Згодом майже всі екземпляри було знищено поліцією. Другий твір – «Слон і Моська» – потрапив до друкарні, проте не було надруковано.

Першим оповіданням Олександра, який дійшов читачів, став твір «В Італію». Воно було опубліковано у «Біржових відомостях». 1908 року Грін випустив збірку оповідань про есерів «Шапка-невидимка». Водночас у письменника починає формуватися власний погляд на суспільний устрій, і він розриває стосунки з партією. Відбувається ще одна значуща подія: Олександр одружується з Вірою Абрамовою.

Фото Гріна після арешту, 1910

У 1910 році виходить у світ новий збірник оповідань Гріна. У творчості письменника планується перехід від реалістичних творів до казково-романтичних. З цього часу письменник непогано заробляє, входить у коло іменитих літераторів, зближується з А. Купріним. Спокійне життя порушує новий арешт та заслання до Архангельської губернії. Повернення до Петербурга відбулося 1912 року.

Дії творів, написаних Грін у засланні та після неї, відбуваються у вигаданій країні, яку пізніше К. Зелінський назве Грінландією. Здебільшого публікація творів Гріна відбувалася у невеликих газетах та журналах, серед яких «Нове слово», «Нива», «Батьківщина». З 1912 Олександр публікується в більш солідному виданні «Сучасний світ».

У 1913 році від письменника йде дружина, пізніше вмирає улюблений батько. У 1914 році Грін починає роботу в «Новому сатириконі», продовжує розвиватися як літератор. У 1916 році ховався у Фінляндії від поліції, яка переслідувала його за неналежний відгук про монарха, з початком революції повернувся до Петербурга.

Після революції «Новий сатирикон» закрили, а Гріна заарештували за нотатки, які висловлювали неприйняття нової влади. У 1919 році письменник потрапляє до армійських лав як зв'язківця, проте незабаром його вражає тиф. Після одужання Олександру виділяють кімнату в Петербурзі, і в його житті настає тихий період, протягом якого з-під його пера виходять знамениті «Червоні вітрила». Цей твір він присвятив своїй дружині Ніні Мироновій, з нею познайомився 1918 року. Через три роки вони стали чоловіком та дружиною та провели разом одинадцять щасливих років.

Грін зі своїм вихованцем - яструбом Ґулем, 1929

У 1924 році виходить перший роман письменника - «Блискучий світ». Через деякий час Грін з дружиною переїжджає до Феодосії. Тут виходить у світ новий роман «Золотий ланцюг». У 1926 році з'являється твір, визнаний літературним шедевром, - «Та, що біжить по хвилях». У той самий час у письменника починаються проблеми з опублікуванням творів.

1930 року Грін переїжджає до Криму. Через обмеження владою публікацій його сім'я голодує, подружжя починає хворіти. У цей час він працює над романом «Недоторку», який не встигне закінчити. Письменник потрапляє у безвихідь, коли його творчість стає нікому не потрібним, у пенсії та будь-якій підтримці йому відмовляють. У віці 51 року Грін помирає від раку шлунка. Похований у Старому Криму. Тільки після смерті було ухвалено рішення видати збірку творів письменника: 1934 року випускають «Фантастичні новели».

Олександр Грін за кілька днів до смерті, 1932

Визнання творчості

Твори Гріна активно видавалися після його смерті до 1944 року. Особливо популярними були «Яскраво-червоні вітрила»: їх читали на радіо, у Великому театрі показували однойменний балет. Під час боротьби з космополітизмом Грін, як і багато письменників, потрапив під заборону. У 1956 році його твори повертаються до літератури. Дружина письменника відкриває Музей Гріна у їхньому будинку. У 1970 році відкривається музей у Феодосії, у 1980 – у Кірові, у 2010 – у Слобідському.

Творчість Гріна вважається особливим, письменник не відчував на собі вплив попередників, не мав і продовжувачів, жанр його творів не піддається класифікації. Іноді його намагалися порівнювати із зарубіжними авторами, але порівняння виявлялося надто поверховим. Іменем Гріна названо деякі російські бібліотеки, вулиці кількох міст. Його твори неодноразово екранізувалися.

, Вятської губернії, Російської імперії - 8 липня, місто Старий Крим, СРСР) - російський та радянський письменник, прозаїк, представник неоромантизму. Сам себе відносив до символістів. Творець вигаданої країни Грінландія, де відбувається дія найвідомішої повісті, «Червоні вітрила». З 1924 року жив і працював у Криму.

сім'я

Брати і сестри:

Біографія

Олександр Грін з першою дружиною Вірою Павлівною в селі Великий Бір під Пінегою.1911

Олександр Гриневський народився 11(23) серпня 1880 року у місті Слобідській Вятській губернії. З дитинства Грін любив книги про мореплавців та подорожі. Мріяв піти в море матросом і, керований цією мрією, робив спроби втекти з дому.

Значний вплив на Гріна зробив його батько - шляхтич Стефан Гриневський, який дозволив синові купити рушницю і заохочував її до тривалих екскурсій на природу, що вплинуло як на вироблення характеру молодої людини, так і на майбутній оригінальний стиль грінівської прози.

Через конфлікт з владою Грін з кінця р. був змушений ховатися у Фінляндії, але, дізнавшись про Лютневу революцію, повернувся до Петрограда. Навесні р. він пише розповідь-нарис «Пішки на революцію», що свідчить про надію письменника на оновлення. Проте невдовзі дійсність розчаровує письменника.

У 1924 році в Ленінграді був надрукований роман Гріна «Блискучий світ». Того ж року Грін переїхав до Феодосії. У 1927 році взяв участь у колективному романі «Великі пожежі», що публікувався в журналі «Вогник».

Роман «Недоторку», започаткований ним у цей час, так і не закінчився. Помер Грін 8 липня 1932 року у місті Старий Крим. Був похований там же на міському цвинтарі. На його могилі скульптором Тетяною Гагаріною встановлено пам'ятник «Та, що біжить хвилями».

Адреси

У Петрограді - Ленінграді

• 1920 – 05.1921 року – ДИСК – проспект 25-го Жовтня, 15;
• 05.1921 – 02.1922 року – прибутковий будинок Заремби – Пантелеймонівська вулиця, 11;
• 1923-1924 – прибутковий будинок – вулиця Декабристів, 11.

Адреси в Одесі

• Вул. Ланжеронівська, 2.

Бібліографія

Пам'ять

У Санкт-Петербурзі існує традиція, коли в ніч на випускний бал російських школярів у гирлі Неви входить вітрильний корабель з червоними вітрилами. Див Червоні вітрила (свято випускників) .

Премія імені Олександра Гріна

Меморіальна дошка на набережній імені Гріна, д. 21, м. Кірове

Бюст на набережній імені Гріна у м. Кірові

Олександр Грін на поштовій марці України, 2005

У 2000 році до 120-річчя від дня народження А. С. Гріна Спілка письменників Росії, адміністрація Кірова та Слобідського заснували щорічну Російську літературну премію імені Олександра Гріна за твори для дітей та юнацтва, пройняті духом романтики та надії.

Музеї

• У 1960 році, до вісімдесятиріччя від дня народження, дружиною письменника відкрито Будинок-музей письменника у Старому Криму.
• У 1970 році у Феодосії також створено літературно-меморіальний музей Гріна.
• До століття від дня народження, в 1980 році, відкрито Будинок-музей Олександра Гріна в місті Кіров.
• У 2010 році у місті Слобідській створено музей романтики Олександра Гріна.

Грінівські читання

• Міжнародна наукова конференція «Грінівські читання» – проходить по парних роках у м. Феодосії з 1988 року (перша половина вересня).
• Грінівські читання у Старому Криму – щорічний фестиваль у день народження письменника (23 серпня).
• Грінівські читання у Кірові – проводяться 1 раз на 5 років з 1975 року в день народження письменника.

Вулиці

• У Кірові є набережна, названа його ім'ям.
• У Москві 1986 року ім'ям письменника названо вулицю (вулиця Гріна).
• У Старому Криму є вулиця, названа на його честь.
• У Слобідській вулиця, на якій народився А. Грін, названа на його честь.
• У місті Набережні Човни є вулиця, названа ім'ям письменника (вулиця Олександра Гріна).
• У Геленджику є вулиця, названа на його честь (Вулиця Гріна).
• У Феодосії є вулиця Олександра Гріна
• У Ризі є вулиця Олександра Гріна, але вона названа на честь латиського письменника Олександра Грінса - тезки та однофамільця російського романтика.

Бібліотеки

• У Кірові розташована Кіровська обласна дитяча бібліотека імені О. С. Гріна.
• У Слобідському міська бібліотека носить ім'я А. Гріна.
• У Москві Юнацька бібліотека № 16 ім. А. Гріна.
• Бібліотека ім. А. Гріна в Нижньому Новгороді.
• Центральна міська бібліотека ім. А.Грина у м. Феодосія, Крим, Україна

Інше

• У 1985 - мала планета 2786, відкрита 6 вересня 1978 радянським астрономом Н. С. Чорних, отримала назву Гриневія.
• З 1987 року у Кірові проводиться фестиваль авторської пісні "Грінландія", названий на честь письменника.
• 2000 року в Кірові на набережній встановлено бронзове погруддя письменнику. (Скульптори Коцієнко К.І. та Бондарєв В.А.)
• У Кірові існує Гімназія імені Олександра Гріна.
• Меморіальна дошка у місті Слобідському, де народився письменник.

За мотивами творів Гріна

Фільми

• - Моргіана
• - Людина з країни Грін (телеспектакль)
• - Життя та книги Олександра Гріна (телеспектакль)
• - Сто верст по річці
• - Геллі та Нок
• - Зелена лампа

Мультиплікаційний фільм

Рок-опера

Російський композитор Андрій Богословський у другій половині ХХ ст написав мюзикл «Червоні вітрила». Запис 1977 року.

Адаптації

• «Червоні вітрила» () – дипломна вистава випускників факультету лялькового мистецтва Музичного училища ім. Гнесіних, що створили під керівництвом Л. А. Хаїта знаменитий театр «Люди та ляльки» ( Грей- В.Гаркалін, Ассоль- Лялька)
• Яскраво-червоні вітрила - рок-опера О. Богословського. Записано ВІА «Музика» 1977 р.

• Мюзикл «Червоні вітрила» (2007)
• «Червоні вітрила» - музична вистава. Театр-фестиваль "Балтійський дім". Інсценування Едуарда Гайдая, режисер-постановник – Раймундас Баніоніс, композитор – Фаустас Латенас. Прем'єра в Санкт-Петербурзі – 2008.
• «Червоні вітрила» - музична феєрія за п'єсою Михайла Бартенєва та Андрія Усачова. РАМТ. Постановник – Олексій Бородін. Музика - Максим Дунаєвський. 2009 р.
• «Ассоль» – музична феєрія за п'єсою Павла Морозова, композитор Михайло Мордкович, у Луганському обласному академічному російському драматичному театрі. Постановник – Олег Олександров. 2010 рік.
• Музична феєрія "Ассоль" за п'єсою Павла Морозова, Жамбилський обласний російський драматичний театр (Казахстан). Прем'єра - 13 листопада 2010 року.
• Вистава «Червоні вітрила», «Театр на Спаській» (Кіров). Режисер - Борис Павлович. Прем'єра 20 травня 2011 року.
• Мюзикл Максима Дунаєвського «Червоні вітрила» у театрі «Вільний простір». Лібретто Михайла Бартенєва та Андрія Усачова. Постановник – О.Михайлов. (2011)
• Музичний спектакль «Яскраво-червоні вітрила» за п'єсою Павла Морозова в Іркутському обласному театрі юного глядача. Постановник – Ксенія Торська. 2011 рік.
• «Червоні вітрила» у Братському драматичному театрі. Постановник – Валерій Шевченко. (2008)
• Мюзикл-драма «Червоні вітрила». Московський мюзикл-театр "Монотон". Музика О.Богословського. Лібретто І. Чистозвонової. 2010
• «Червоних Вітрильників» (за п'єсою «Ассоль») на сцені Чуваського державного театру опери та балету. Режисер-постановник: Анатолій Ільїн, Композитор: Ольга Нестерова. 2011 року.
• Мюзикл-драма «Червоні вітрила». Московський мюзикл-театр "Монотон". Музика О.Богословського. Лібретто І. Чистозвонової. 2010 рік.
• Вистава «Пристань червоних мрій» в Іркутському обласному театрі ляльок «Лелека» за мотивами творів «Червоні вітрила» і «Біжча хвилями». Автор – Олександр Хромов. Режисер – Юрій Уткін. Прем'єра - 21 березня 2012 року.
• Вистава «Червоні Вітрила» (за п'єсою П. Морозова «Ассоль») у театрі «СРІБНИЙ ОСТРІВ». Постановник – Заслужена артистка України Людмила Лимар. (Київ, Україна). 2011 рік.
• Театральна феєрія «Червоні вітрила» на сцені Дзержинського театру драми. Режисер-постановник Валентин Морозов. 2012 рік.
• Мюзикл «Червоні вітрила» у театрі «Глобус» на музику Максима Дунаєвського у постановці Ніни Чусової. 2012 р.
• Прем'єра вистави «Червоні Вітрила» за п'єсою Павла Морозова «Ассоль» у Брянському Театрі Юного Глядача Постановник – Лариса Леменкова. 2012 р.
• мюзикл «Яскраво-червоні вітрила» на музику Максима Дунаєвського в Пермському театрі. Режисер-постановник Борис Мільграм. 2012 р.

• Пісня барда Володимира Ланцберга «Яскраво-червоні вітрила» і тематично примикає до неї «А даремно ніхто не вірив у дива».
• Пісня Юрія Чернавського на слова Леоніда Дербенєва «Зурбаган», виконавець – Володимир Пресняков-молодший (1985)
• Пісня «Ассоль» гурту «Недоторканні» з альбому «Брел, брел, брел» (1994)
• «Ассоль і Сірий» - пісня гурту «Зимов'я Звірів» з альбому «Як дорослі» (2006)
• Інструментальний New-Age альбом Андрія Климковського - «Червоні вітрила» (2000)

Примітки

Література

• Басинський П. Ст, Федякін С. Р.Російська література кінця XIX – початку XX століття та першої еміграції. - М., 1998.
• Блок А. А.Нотатки 1901 - 1920. - М., 1965.
• Борисов Л. І.Чарівник із Гель-Гью. Романтична повість. - Л., 1972.
• Спогади про Олександра Грина / Упоряд., вступ., прямуючи. Вл. Сандлер. - Л., 1972.
• Грін Н. Н.Спогади про Олександра Грина. – Сімферополь, 2000.
• Кобзєв Н. А.Роман Олександра Гріна. - Кишинів, 1983.
• Ковський Ст.Романтичний світ Олександра Гріна. - М., 1967.
• Літературна спадщина. Т. 93. З радянської літератури 1920-1930-х років. - М., 1983.
• Михайлова Л.Олександр Грін: Життя, особистість, творчість. - М., 1972.
• Первова Ю. А.Спогади про Ніну Миколаївну Грін. – Сімферополь, 2001.
• Пришвін М. М.Щоденник 1923–1925. - М., 1999.
• Прохоров Є. І.Олександр Грін. - М., 1970.
• Тарасенко Н. Ф.

Олександр Грін - російський письменник і поет, представник літературного напряму неоромантизму. Він є автором філософсько-романтичних творів із елементами фантастики. Загалом на його рахунку близько 400 літературних творів. Справжнє прізвище письменника – Гриневський.

Дитинство

За даними порталу Вікіпедія, письменник народився 23 серпня 1880 року у Вятській губернії. Його батько, Стефан Гриневський – польський шляхтич, мати Ганна Степанівна Лепкова. Олександр був первістком у сім'ї, згодом у нього народився брат Борис та сестри – Катерина та Антоніна.

У віці 6 років Сашко навчився читати. Першою книгою, яку він прочитав, була «Подорожі Гулівера». З дитячих років Сашко пристрастився до літератури про мандрівників та мореплавців. Він мріяв стати матросом і піти в море і навіть робив неодноразові спроби втекти з дому.

У віці 9 років Сашко було віддано у підготовчий клас реального училища. Саме там він отримав прізвисько Грін. Будучи дуже неуспішним учнем, він все ж таки закінчив підготовчий клас і перейшов у перший. Однак, навчаючись у другому класі, він написав про своїх вчителів вірш, який був висловлений образливим, за що і був виключений з училища. Батько клопотав про прийняття хлопчика в інше училище у В'ятці, яке мало дуже погану славу.

Коли хлопчику виповнилося 15 років, його мати померла від туберкульозу. Через кілька місяців батько знову одружився з вдовою Лідією Авеніровною Борецькою. У Олександра не склалися стосунки з мачухою, і він став жити окремо від нової родини. Підліток жив самостійно, підробляючи листуванням документів та виготовленням книжкових палітурок. Дуже багато і із задоволенням читав. Деякий час хлопчик захоплювався полюванням, проте часто повертався без видобутку, чому виною був його імпульсивний характер.

Юність

У 16 років Олександр закінчив четвертий клас В'ятського міського училища та перебрався до Одеси, вирішивши стати моряком. Батько дав синові 25 рублів на дорогу та адресу свого одеського знайомого. Спочатку шістнадцятирічний підліток бродяжничав у пошуках роботи і голодував. Зрештою, йому все ж таки довелося звернутися до того самого друга батька. Той нагодував юнака та допоміг влаштуватися на роботу на пароплав «Платон», який курсував від Одеси до Батумі та назад. Одного разу Грін навіть довелося побувати в Олександрії, столиці Єгипту.

На жаль, з Гріна так і не вийшло моряка - йому нехлювала важка і рутинна праця матроса. Незабаром він посварився з капітаном і пішов з корабля. У 1897 році він повернувся назад до В'ятки, але через рік знову поїхав – цього разу до Баку. Тут він спробував себе в різних професіях – був чорноробом, робітником у залізничних майстернях, рибалкою. Мандруючи країною, він встиг попрацювати лісорубом, золотошукачем на Уралі, шахтарем і навіть переписувачем у театрі.

Революційна діяльність

1902 року Грін деякий час служив солдатом у піхотному резервному батальйоні, який був розквартований у Пензі. Тут, на службі, революційні погляди Гріна лише посилилися. З шести місяців перебування на службі він провів у карцері три з половиною. Через шість місяців Грін дезертував із частини, був знайдений і схоплений, але знову зміг тікати.

За час служби в армії Грін встиг завести знайомство з ним, які оцінили настрої молодої людини і допомогли йому втекти в Симбірську. У цей час він отримав прізвисько Довготелесий і всі свої сили кинув на боротьбу з існуючим суспільним устроєм, який був йому глибоко ненависний. Проте Грін не брав участі у проведенні терористичних актів, обмежившись пропагандою серед робітників та солдатів.

1903 року Гриневський був заарештований у Севастополі за поширення революційних протиурядових ідей. Після невдалої спроби втечі його перевели до в'язниці суворого режиму, де протримали понад рік. У поліцейських документах Грін описувався як озлоблений, замкнутий, здатний на все навіть із ризиком для власного життя. Справа Гриневського розбиралася понад півтора року, які він двічі робив спроби втечі.

1905 року Севастопольський військово-морський суд присудив Гриневського до 10 років заслання до Сибіру. Через півроку його було звільнено за загальною амністією, але незабаром знову заарештовано в Петербурзі і заслано до Тобольської губернії на 4 роки. Через 3 дні він утік додому до В'ятки, де за допомогою батька роздобув документи на ім'я Мальгінова, яким повернувся до Петербурга.

У 1908 році Грін одружився на 24-річній Вірі Абрамовій. У своїй повісті "Сто верст по річці" під іменами Нок і Геллі Грін описав себе самого і свою дружину.

Початок літературної діяльності

Прізвище Мальгінов стало першим літературним псевдонімом Гріна.

1. У 1906 році Гріном були написані дві перші оповідання – «Заслуга рядового Пантелєєва»і «Слон та Моська». Перша з оповідань мала агітаційний характер і розповідала про безчинства військових серед селян. За свої розповіді Грін отримав гонорар, проте практично весь тираж було знайдено поліцією та спалено. Дивом вдалося виявити кілька екземплярів. Така сама доля спіткала і друге оповідання.
2. Твори Гріна почали друкуватися та доходити до читачів лише у грудні 1906 року. Його першою легально опублікованою розповіддю став "В Італію". Розповідь була опублікована в газеті «Біржові відомості».
3. Розповідь «Випадок»вперше було випущено під псевдонімом Грін у газеті «Товариш».
4. На початку 1908 року Грін випустив у Петербурзі свій перший авторський збірник "Шапка неведимка". Більшість оповідань у цій збірці розповідала про есерів.
5. У 1910 році виходить друга збірка автора – «Оповідання». Більшість їх має суто реалістичний характер. Однак у деяких оповідань вже вгадується почерк Гріна – романтика і казкаря. В оповіданнях «Колонія Ланфієр»і «Острів Рено»дія відбувається у вигаданій країні. На думку самого Гріна, він став почуватися письменником саме після цих оповідань.

У перші кілька років своєї письменницької кар'єри Грін видавав на рік по 25 оповідань. Його швидко визнали молодим та талановитим автором, поле чого він звів знайомство з видатними російськими літераторами того часу – Олексієм Толстим, Валерієм Брюсовим та ін. Особливо теплі дружні стосунки у Гріна лягали з Купріним.

У цей час Грін почав заробляти великі суми грошей, але вони не затримувалися в нього надовго, швидко витікаючи з рук під час карткових ігор та вечірок.

«Грінландія»

У липні 1910 року петербурзька поліція нарешті дійшла висновку, що відомий письменник Грін і побіжний засланець Грінєвський – це та сама персона. Його знову заарештували та заслали до Архангельської губернії. Віра Абрамова пішла за ним, тут вони повінчалися офіційно. Через 2 роки Грін скоротили термін і дозволили повернутися до Петербурга.

1. Перебуваючи на засланні, Грін написав ще 2 романтичні твори «Життя Гнора»і «Синій каскад Телурі».
2. У 1913 році було видано «Диявол помаранчевих вод», «Зурбаганський стрілець». У цих творах остаточно сформувався образ вигаданої країни, яку літературознавці згодом назвали. Грінландією.
3. Спочатку Грін публікував свої роботи переважно в ілюстрованих журналах та газетах. Періодично його роботи поміщали своїх сторінках такі солідні видання на той час, як «Російська думка» і «Сучасний світ». Тут Грін публікувався завдяки своєму близькому знайомству з Купріним.
4. У 1913-14 pp. побачив світ тритомник Гріна.
5. У 1914 році письменник став співпрацювати з популярним журналом «Новий Сатирикон» і як додаток до журналу опублікував свою збірку коротких оповідань «Подія на вулиці Пса». У цей час він працював як ніколи продуктивно. Тематика його творів стає дедалі різноманітнішою – від гумористичного Капітана Дюкадо витонченої та виконаної психологізму новели «Повернене пекло».
6. Коли почалася Перша світова війна, його твори стали мати яскраво виражений антивоєнний характер. Як приклад можна навести «Баталіст Шуан», «Синій дзига»або «Отруєний острів».

Оскільки поліція знову висунула звинувачення у недозволяючих висловлюваннях про царюючу особу, Грін був змушений втекти на деякий час у Фінляндії. Коли відбулася Лютнева революція, Гриневський повернувся до Петрограда.

Жовтнева революція

В надії на революційне оновлення письменник видав навесні 1917 року нарис під назвою «Пішки на революцію». Після початку Жовтневої революції Грін став видавати в журналах і газетах цілу низку коротких фейлетонів і нотаток, які засуджували насильство і безчинство, що діялися навколо.

У 1918 році журнал "Сатирикон" був заборонений новим урядом як реакційний, а Грін заарештований і ледь не засуджений до розстрілу. Однак у 1919 році його призвали до лав Червоної Армії як зв'язківець і відправили на фронт. Незабаром Гриневський захворів на висипний тиф і потрапив у Боткінські бараки, де провів кілька місяців. Тут Гріна підтримав Максим Горький, який посилав йому продукти – мед, хліб та чай.

Коли Грін одужав, Горький допоміг йому отримати житло у Будинку мистецтв на Невському проспекті та академічний пайок. Сусідами письменника по дому стали В. А. Різдвяний, О. Мандельштам, Н. Гумільов, В. Каверін. За відгуками своїх сусідів, Грін жив пустельником і практично ні з ким не водив знайомств. Саме тут була написана його знаменита феєрія «Червоні вітрила».

1. На початку 20-х років письменник задумав і, нарешті, наважився втілити у життя свій перший роман – «Блискучий світ». Головний герой книги Друд – людина з незвичайною здатністю літати – намагався переконати людей звернутися до найвищих цінностей Блискучого світу.
2. Крім великої прози, письменник не припиняв видавати розповіді. У Ленінграді було видано його книги «Словохотливий домовик», «Крисолов», «Фанданго».
3. У 1925 році Грін був написаний і опублікований роман "Золотий ланцюг". Ця книга була задумана і виконана як «спогади про мрію хлопчика, який шукає чудес і знаходить їх».

Не злився з епохою

Ще через рік письменник закінчив один із своїх шедеврів – книгу «Та, що біжить хвилями». Цей твір відобразив у собі блискучі грані таланту Гріна. Протягом кількох років письменник не міг опублікувати свій твір у радянських виданнях. Не меншої праці коштувало видання і наступних романів – «Джессі та Моргіана», «Дорога нікуди».

У 1927 році приватним видавцем була спроба видати зібрання творів автора в 15 томах, проте незабаром видавця було заарештовано і світло побачили лише 8 томів. Невдачі стали призводити Гріна до частих запоїв. Через кілька років сім'ї Гриневських нарешті вдалося виграти суд із видавництвом та відсудити кілька тисяч рублів. Однак на цей час ця сума сильно знецінилася через інфляцію. Сім'я Гриневських була змушена перебратися до Старого Криму, де життя було дещо дешевшим.

1930 року існуюча цензура заборонила перевидувати книги Гриневського, мотивувавши це тим, що він «не зливається з епохою». Нові твори письменника також були обмежені одним на рік. Грін та його дружина часто хворіли через голод. Спроби полювати ні до чого не спричинили.

Письменник почав працювати над новим романом «Недоторка»але так і не зміг його закінчити.

Олександр Гриневський помер 1932 року у віці 52 років від пухлини шлунка. Його поховали на міському цвинтарі Старого Криму. На його могилі встановлено пам'ятник скульптора Тетяни Гагаріної, що біжить по хвилях, як відображення життя і творчості Олександра Гріна.