Чи заснував Сталін РПЦ МП.

Стамбул оголосив Москві війну. Константинопольський предстоятель задумав нечувану зухвалість: знизити Московський патріархат до митрополії, при цьому надавши київському престолу статусу «єдиного російського патріархату». Сенс цієї маніпуляції у тому, щоб повернути Фанару давно втрачений статус вселенського православного арбітра. Ось тільки чи вигорить цей слизький ділок у найсвятішого владики Варфоломія?

Відрядивши до Києва двох екзархів для підготовки автокефалії – проголошення в Україні єдиної помісної церкви, яка не співвідноситься з Московським патріархатом, – Варфоломій, схоже, не очікував, наскільки різкою виявиться реакція РПЦ. Мало того, що вселенського патріарха перестали поминати в молитвах, що за церковними канонами практично дно, за яким маячить анафема, так Москва оголосила про загрозу всьому світовому православ'ю і про безвихідь у відносинах з константинопольським престолом. Церковники – не дипломати, і висловлювання вибирають куди як упередженіше, намагаючись уникати різких формулювань. А тут Синод робить безприкладну за різкістю заяву, і складно повірити, що справа тут в одній лише українській автокефалії.

Чужий успіх як привід для заздрощів

1686 року константинопольський патріарх Діонісій визнав за Москвою всеосяжне право на українські землі. Таким чином, за возз'єднанням України з Росією, що відбулося в 1654 році, було і відновлення єдності Російської православної церкви. Сьогодні, як зазначає професор Православного Свято-Тихоновського гуманітарного університету Владислав Петрушко, «Константинополь дезавуює всі документи XVII століття, за якими київська митрополія передавалася під крило Московського патріархату», заодно ставлячи під сумнів високий статус Московського патріархату, всі помісні церкви. А, крім того, патріарх Варфоломій, як слушно помітив український політолог Ростислав Іщенко, «вторгся на чужу канонічну територію, звинувативши РПЦ у провокації українського розколу, фактично поставивши на одну дошку псевдопатріарха Денисенка, митрополита Онуфрія та патріарха Кирила». Що ж викликало такий різкий демарш константинопольського престолу?

Серед екзархів світового православ'я Варфоломій вважається першим серед рівних. Все-таки константинопольський престол – найстаріший у світі. Вважається, що заснував його апостол Андрій Первозванний. Але «найстарший» не означає, що найбагатший і найвпливовіший. Тут Москва всім православним престолам надасть фору. І Варфоломія це бісить, особливо після Всеправославного собору 2016 року, коли патріарх Кирило справедливо обурився тим, що екзархи «не так сіли». На його думку, всім треба було сісти за круглий стіл, не підкреслюючи при цьому чиїсь великої ваги. А сіли зрештою так, що на чолі столу опинився Варфоломій. Але те, як сіли, це був перший дзвінок, але не привід. А приводом стало наближення Риму до Москви. Роками Варфоломій намагався вибудувати з Римом особливі стосунки, довго обмовляючи кожну дрібницю. А у Москви налагодити контакти вийшло, вважай, раз-два. І ось уже найсвятіший папа Франциск із патріархом Кирилом зустрічаються в Гавані, а церкви при цьому зав'язують діалог, навіть не поцікавившись, а що ж із цього приводу думає Фанар. Прикро, так? Ще образливіше те, що московський патріарх, даремно що церква в Росії відокремлена від держави, завжди в перших рядах президентської почту. І це всіляко афішується, не кажучи вже про цілковите роздолля для церковного бізнесу, ще з часів пам'ятного «Софріно». А ким почувається у мусульманському Стамбулі патріарх Варфоломій? Для Реджепа Ердогана всі ті, хто живе в Туреччині - турки, а значить, і Варфоломій теж турків, даремно що грек. Адже для грека немає образи образливіше, ніж назвати його турком. І мало того, що президент Туреччини не кличе патріарха до двору, то ще й підозрює у таємних зносинах з ненависним опозиціонером Гюленом та з ЦРУ США. Ні про які матеріальні подачі, зрозуміло, і не йдеться, не кажучи про роздолля для бізнесу або про подачі з держбюджету на будівництво храмів та інше. А ось ще штришок: хоча титулування «всесвітній патріарх» зафіксовано у низці міжнародно-правових актів, Анкара не визнає за Константинопольським патріархатом статусу «всесвітнього», а визнає лише статус «глави православної громади Туреччини». А заздрість, як відомо, почуття страшної руйнівної сили.

Константинопольський престол, бідний, але жадібний

Інцидент з «не так сіли» також висвітлив дуже неприємне для Варфоломія обставина. З відкритим забралом за нього кинулась у бій одна лише Болгарська церква. Решта престолів у кращому разі зробила пісні міни – мовляв, не наша справа, хто і як сів на соборі. Навіть лояльні греки із румунами. А серби з грузинами якось не по-доброму на всесвітнього владику подивилися. Ну серби – зрозуміло. Але чому «за Кирила» виявились грузини? Вони ж, здається, тепер у всьому проти Москви? Виявляється, не в усьому. Грузинська церква – одна із найстаріших. І РПЦ визнає її п'ятою за значимістю, тоді як константинопольський престол – лише восьмий. Грузини, певна річ, болісно самолюбні. Ось вам і все пояснення. До того ж у вселенського патріарха у борг не попросиш – у його скарбниці давно здохла з голоду остання церковна миша. А в Москві грошей – незлічено. І ті, хто поводиться правильно – ось як ефіопи, наприклад, – завжди можуть попросити допомогу на відкриття нових парафій. Кажуть, до речі, що за справжньою православною експансією в Африці останні кілька років стоять виключно московські гроші, але це тема для особливої ​​розмови.

Буквально досі «за Варфоломія» «топила» Елладська церква. Але призначення двох константинопольських екзархів на Україну несподівано змінило традиційний розклад: митрополит Кітирський та Антикитирський Серафим визнав дії Варфоломія ударом по церковних канонах і висловив одностайність із позицією Москви. У грецькому православному співтоваристві запахло розколом. Маслиця підливає той факт, що багато греків (особливо чомусь понтійських) вважають Варфоломія чужинцем, «турком», і схильні орієнтуватися на церковні куполи православної Москви, а не на мінарети мечетей магометанського Стамбула.

Такий ось розклад нині у православ'ї. Не слід думати, що Москві про нього не відомо і для патріарха Кирила дії його колеги Варфоломія – «віроломний напад» на канонічні землі московського престолу. Швидше це вагомий привід для демаршу у відповідь, після якого православ'я якщо і розколеться, то зовсім навіть не на рівні частини. У кращому разі за Варфоломієм виявляться болгари з греками (останні, втім, не факт, враховуючи демарш митрополита Серафима та явну приязнь священного Афона до Москви). Але якщо зіграти, напевно, домовившись про дрібниці з Анкарою, Варфоломію в Стамбулі буде мало місця. Потім і дивиться найсвятіший владика на Київ – з великою надією.

Володимир ШМАЛІЙ, колишній секретар Синодальної біблійно-богословської комісії:

– Зізнаюся, я не вірив, що Константинополь діятиме так, як ми бачимо зараз. Мій прорахунок полягав у переоцінці релігійного фактора в мотивах Фанара, зокрема того, що там серйозно ставляться до ролі зберігача єдності православ'я. Греки-націоналісти з неприхованою ненавистю ставляться до будь-якої згадки ідеї Третього Риму, їм у цьому спроба підриву ідеї відновлення Другого Риму – Константинополя, а то й ролі столиці Візантійської імперії, то хоча б ролі такої «православного Ватикану». У світлі цієї націоналістичної стратегії дії Фанара виглядають цілком логічно. Константинопольський патріархат робив спроби знищення московського патріаршества, визнавши обновленський розкол. А тепер український конфлікт і складне міжнародне становище Росії дозволяють Константинополю завдати різкого та точного удару.

«Символічна юрисдикція» Києва над Росією

Ситуація в Україні така. Президент Петро Порошенко, огороджуючись від Москви в усіх напрямках, плекає мрію про помісну церкву. Але кому давати томос про автокефалію? Українська православна церква Московського патріархату про це не просить. Українська православна церква Київського патріархату – віддані анафемі розкольники, з якими константинопольському престолу мати справу не з руки. Автокефальна церква – непредставна та малопомітна. Але для Варфоломія такий розклад якраз на руку. Формуючи нову помісну церкву, можна заплющити очі на те, що в неї рушать ієрархи з УПЦ (КП). Знімати анафему – справа клопітка, але хто заважає змінити вивіску над публічним будинком? Натомість нова церква, яку отримає в особисте управління український президент, буде зобов'язана всім вселенському патріарху. І, не виключено, стане його новим престолом. Тут нікуди не дінешся: будеш ошуюю від Порошенка, як Кирило від Путіна. А українці – народ куди більш воцерковлений, ніж росіяни. Так що подумки Варфоломій вже завмер за крок від його величі.

А далі – більше. Є думка, що російському святителю Іоні автокефалія в XV столітті перепала, як то кажуть, не по чину. Отримати її мала не Московська Русь, а Литва. Думка ця не те щоб популярна, але у світовому православ'ї (заради справедливості уточнимо – у грецькій та болгарській) і вона має місце. А якщо так, що має сенс переграти ситуацію: повернути Москві статус митрополії, а нового російського патріарха вінчати на престол у Києві. Російська православна церква Київського патріархату – як вам? Справа за малим – спровокувати офіційний розкол. Чим сьогодні Варфоломій не без успіху займається. «Не здивуюся, якщо Константинопольський патріархат виношує плани передачі символічної юрисдикції над Росією, що проектується українською церковною структурою, – зазначає кандидат богослов'я Володимир Шмалій. - Зрозуміло, якщо Варфоломія вдасться спровокувати довгостроковий розкол ». «Мета автокефального українського походу Константинополя, – продовжує експерт, – не Україна, а «видавлювання» Московського патріархату зі співдружності православних помісних церков, у якому Варфоломій бажає грати роль чи то візантійського імператора, чи то східного папи. У Фанарі завдали точного і розрахованого удару. Якщо Москва змириться з діями Константинополя, вона цим визнає і всю теорію і аргументацію константинопольського престолу останніх 100 років. Якщо ж РПЦ (МП) перерве спілкування з Константинопольським патріархатом, це буде подано як розкол і будуть вжиті дії для закріплення цього статусу».

Українська автокефалія вигідна не миттєво, а з прицілом на віки, — міркує політолог Лев Вершинін, «бо виводить Фанар із рівня «рудименту» до рівня «вселенського арбітра». Років через 10–20, що для церкви не є терміном, юрисдикція Київського патріархату над московською митрополією стане фактом – спершу «символічно», а потім і реально. Залишається лише привітати нинішніх семінаристів, яким у зрілі роки належить очолити помісні автокефалії Сибіру, ​​Уралу та Далекого Сходу».

Ренат КУЗЬМІН, колишній заступник голови Ради безпеки України:

– Порошенко зібрав з українських бізнесменів 25 млн доларів, щоб «підмазати» Варфоломія та прискорити надання автокефалії. Але із зібраних 25 млн 15 кудись зникли – нічого святого. У Стамбулі про це дізналися і Варфоломій не приїхав до Києва на святкування 1030-річчя хрещення Русі. Але Порошенко гроші повернув, заодно влаштувавши у липні зустріч глави американо-української єпархії Константинопольського патріархату Димитрія із держсекретарем Майком Помпео. Ймовірно, якісь обіцянки було дано і Варфоломію особисто – він, як відомо, мріє про те, щоб перебратися з недружнього Стамбула до Києва. Перспектива кровопролиття в Україні, таким чином, Варфоломія зовсім не лякає.

Варфоломій «три відсотки»

Такі справи. Якщо пощастить Варфоломію, сидіти йому не в Стамбулі, а в Києві та очолювати «всесвітню російську православну церкву» з московським митрополитом на посилках. Але якщо Господь буде милостивий до Кирила, то все буде навпаки, і російський предстоятель якщо і не стане «всесвітнім» за титулом, то точно займе місце на чолі столу на наступному Всеправославному соборі. У Римі вже потирають руки, передчуваючи, як затріщать православні митри, і прикидають, кого вигідніше підтримати у суперечці, Стамбул чи Москву. Але, судячи з того, як поспішив тато на зустріч у Гавані два роки тому, забувши про всі сепаратні домовленості з константинопольським предстоятелем, вибір, мабуть, очевидний. Ось тільки як цей вибір сприйме паства РПЦ (МП)?

І ще питання: а чим обернеться загострення у православному світі для України? І без нього ситуація там критична: того й дивись київський розстрига Філарет закликає захоплювати церкви Московського патріархату. А московські попи в Києві, що відрізняються завидною смиренністю, коли справа стосується російської мови, вмить втрачають терпіння, коли йдеться про церковну власність. Українська паства – нервова, двічі кликати ратувати її не доведеться. Поки що Московський патріархат вдавав, що далекий від політики, але на тлі «розлучення» з константинопольським престолом і перспективи підвищення Києва ставлення може докорінно змінитися – аж до формування православних народних дружин. «Для України дії Варфоломія однозначно означають релігійну війну, в якій проллються вже не струмки, як і досі, а річки крові, – констатує політолог Ростислав Іщенко. – Українська держава в результаті буде знищена, і на Фанарі розуміють, що провокують страшний релігійний конфлікт, виступаючи на стороні розкольників і сектантів проти істинних православних».

Чим завершиться нинішнє протистояння у православному світі, не береться передбачити ніхто. Здавалося б, Москві слід було б діяти стриманіше – принаймні з огляду на перспективи того, про що вище попереджає Іщенко. Але, здається, російські ієрархи вирішили йти до кінця – надто приваблива перспектива «вчинити» константинопольський престол раз і назавжди. «Варфоломій фактично наділив себе всіма правами папи римського, тобто явно проголосив брехню і здійснив відхилення від православної віри, – проголошує член Синодальної біблійно-богословської комісії Московського патріархату протоієрей Андрій Новіков. – Адже константинопольський престол представляє лише 3% православної землі!» Загалом, щоправда, як завжди, за нами. Ну а як зрештою Бога поділять – хіба це так уже суттєво?

Добробут православної церкви тримається не лише на чималій допомозі держави, щедрості меценатів та пожертвуваннях пастви – є у РПЦ і свій бізнес. Але куди витрачається зароблене, як і раніше, секрет

Половину лютого предстоятель Російської православної церкви (РПЦ) патріарх Кирил провів у далеких мандрах. Переговори з папою римським на Кубі, Чилі, Парагвай, Бразилія, висадка на острів Ватерлоо поблизу антарктичного узбережжя, де російські полярники зі станції Беллінсгаузен живуть серед папуанських пінгвінів.

Для подорожі до Латинської Америки патріарх та приблизно сто осіб супроводу користувалися літаком Іл-96-300 з бортовим номером RA-96018, який експлуатує Спеціальний льотний загін «Росія». Це авіапідприємство підпорядковується управлінню справами президента та обслуговує перших осіб держави ( ).

Патріарх Московський та всієї Русі Кирило на російській станції Беллінсгаузен на острові Ватерлоо (Фото: Прес-служба патріархії РПЦ/ТАРС)

Влада надає главі РПЦ не лише авіатранспорт: указ про виділення патріарху держохорони став одним із перших рішень президента Володимира Путіна. Три з чотирьох резиденцій - у Чистому провулку Москви, Даниловому монастирі та Переделкіно - надані церкві державою.

Проте однією допомогою держави та великого бізнесу прибуткові статті РПЦ не обмежуються. Церква сама навчилася заробляти.

РБК розбирався, як влаштована економіка РПЦ.

Багатошаровий пиріг

«З економічного погляду РПЦ є гігантською корпорацією, що об'єднує під єдиною назвою десятки тисяч самостійних або напівсамостійних агентів. Ними є кожна парафія, монастир, священик», — писав у своїй книзі «Російська православна церква: сучасний стан та актуальні проблеми» соціолог Микола Митрохін.

Дійсно, на відміну від багатьох громадських організацій, кожний прихід реєструється як окрема юрособа та релігійна НКО. Доходи церкви за проведення обрядів та церемоній не підлягають оподаткуванню, не оподатковуються та надходження від продажу релігійної літератури та пожертвування. За підсумками кожного року релігійні організації складають декларацію: згідно з останніми даними, наданими РБК у Федеральній податковій службі, у 2014 році неоподатковувані на прибуток доходи церкви склали 5,6 млрд руб.

Весь річний дохід РПЦ Митрохін оцінював у 2000-х роках приблизно в $500 млн, сама церква про свої гроші говорить рідко і неохоче. На Архієрейському соборі 1997 року патріарх Олексій II доповідав, що основну частину грошей РПЦ отримала від «управління своїми тимчасово вільними коштами, розміщення їх на депозитних рахунках, придбання державних короткострокових облігацій» та інших цінних паперів та від доходу комерційних підприємств.

Через три роки архієпископ Климент в інтерв'ю журналу «Коммерсант-Деньги» вперше і востаннє скаже, з чого складається церковна економіка: 5% бюджету патріархії — відрахування єпархій, 40% — спонсорські пожертвування, 55% припадає на заробіток комерційних підприємств РПЦ.

Наразі спонсорських пожертвувань поменшало, а відрахування з єпархій можуть становити третину або близько половини загальноцерковного бюджету, пояснює протоієрей Всеволод Чаплін, який до грудня 2015 року керував відділом із взаємин церкви та суспільства.

Майно церкви

Впевненість звичайного москвича у швидкому зростанні числа нових православних церков довкола не сильно суперечить істині. Тільки з 2009 року по всій країні збудували та відновили понад п'ять тисяч храмів, — ці цифри озвучував на початку лютого на Архієрейському соборі патріарх Кирило. У цю статистику потрапили як церкви, збудовані з нуля (головним чином у Москві; про те, як фінансується ця діяльність, — ), так і віддані РПЦ згідно із законом 2010 року «Про передачу релігійним організаціям майна релігійного призначення».

Згідно з документом, Росмайно передає РПЦ об'єкти двома способами - у власність або за договором безоплатного користування, пояснює Сергій Анопрієнко, начальник управління з розміщення федеральних органів влади Росмайна.

РБК провів аналіз документів на сайтах територіальних органів Росмайна - за останні чотири роки православна церква отримала понад 270 об'єктів майна в 45 регіонах (вивантаження проводилося до 27 січня 2016 року). Площа нерухомості вказана лише у 45 об'єктів – загалом близько 55 тис. кв. м. Найбільший об'єкт, що став власністю церкви, - ансамбль Троїце-Сергієва пустель.

Зруйнований храм в урочищі Курилове у Шатурському районі Підмосков'я (Фото: Ілля Піталев/ТАСС)

У разі передачі нерухомості у власність, пояснює Анопрієнко, прихід отримує прихрамову ділянку землі. Будувати на ньому можна тільки церковні приміщення — лавку начиння, будинок причту, недільну школу, богадельню та інше. Споруджувати об'єкти, які можуть використовуватися в господарських цілях, не можна.

У безоплатне користування РПЦ отримала близько 165 об'єктів, а у власність — близько 100, випливає із даних на сайті Росмайна. «Нічого дивовижного, — пояснює Анопрієнко. — Церква обирає безоплатне користування, оскільки в цьому випадку може користуватися державним фінансуванням та розраховувати на субсидії на відновлення та утримання храмів від влади. Якщо майно буде у власності, то вся відповідальність ляже на РПЦ».

У 2015 році Росмайно запропонувало РПЦ взяти 1971 об'єкт, проте поки що надійшло всього 212 заявок, каже Анопрієнко. Глава юридичної служби Московської патріархії ігуменя Ксенія (Чернега) переконана: церкви дають лише зруйновані будинки. «Коли закон обговорювався, ми пішли на компроміс, не наполягали на реституції втраченого церквою майна. Тепер нам, як правило, не пропонують жодної нормальної будівлі у великих містах, а лише руїновані об'єкти, які вимагають великих витрат. Ми взяли багато зруйнованих храмів у 90-х, і зараз, ясна річ, хотіли отримати щось краще», — каже вона. Церква, за словами ігумені, «битиметься за потрібні об'єкти».

Найгучніша битва – за Ісаакіївський собор у Санкт-Петербурзі

Ісаакіївський собор у Санкт-Петербурзі (Фото: Рощин Олександр/ТАСС)

У липні 2015 року митрополит Санкт-Петербурзький та Ладозький Варсонофій звернувся до губернатора Санкт-Петербурга Георгія Полтавченка з проханням віддати знаменитий Ісаакій у безоплатне користування. Це ставило під питання роботу розташованого в соборі музею, був скандал — ЗМІ писали про передачу пам'ятника на перших шпальтах, петиція з вимогою не допустити передачу собору зібрала понад 85 тис. підписів на change.org.

У вересні влада вирішила залишити собор на міському балансі, проте Микола Буров, директор музейного комплексу «Ісаакіївський собор» (входять ще три собори), як і раніше, чекає каверзи.

Комплекс не отримує грошей із бюджету, 750 млн руб. щорічного утримання заробляє сам - на квитках, пишається Буров. На його думку, РПЦ хоче відкрити собор лише для богослужінь, «ставлячи під загрозу вільне відвідування» об'єкту.

«Все продовжується в дусі «найкращих радянських» традицій — храм використовується як музей, музейне керівництво поводиться як справжні атеїсти!» — парирує опонент Бурова, протоієрей Олександр Пелін із Петербурзької єпархії.

«Чому музей панує над храмом? Все має бути навпаки — спочатку храм, оскільки так замислювалося нашими благочестивими предками», — обурений священик. Церква, без сумніву, Пелін, має право на збір пожертв з відвідувачів.

Бюджетні гроші

"Якщо вас утримує держава, ви з ним тісно пов'язані, варіантів немає", - розмірковує священик Олексій Умінський, настоятель храму Трійці в Хохлах. Нинішня церква надто близько взаємодіє з владою, вважає він. Втім, його погляди не співпадають із думкою керівництва патріархії.

За підрахунками РБК, у 2012-2015 роках РПЦ та пов'язані з нею структури отримали з бюджету та від державних організацій мінімум 14 млрд руб. При цьому тільки в новій версії бюджету на 2016 рік передбачено 2600000000 руб.

Поруч із торговим будинком «Софріно» на Пречистенці — одна з філій групи телекомунікаційних компаній «АСВТ». Фірмою на 10,7%, як мінімум, до 2009 року також володів Пархаєв. Співзасновник компанії (через ЗАТ "Руссдо") - співголова Спілки православних жінок Анастасія Осітіс, Ірина Федулова. Виторг АСВТ за 2014 рік - понад 436,7 млн ​​руб., Прибуток - 64 млн руб. Осітіс, Федулова та Пархаєв не відповіли на запитання для цієї статті.

Пархаєв же вважався головою ради директорів та власником банку "Софріно" (до 2006 року називався Олд-банк). ЦБ відкликало ліцензію цієї фінансової організації в червні 2014 року. Судячи з даних СПАРК, власники банку - ТОВ "Алемаж", ТОВ "Стек-Т", ТОВ "Елбін-М", ТОВ "Сіан-М" та ТОВ "Мекона-М". За даними ЦБ, бенефіціаром цих компаній є Дмитро Малишев, екс-голова правління банку «Софріно» та представник Московської патріархії в органах державної влади.

Відразу після перейменування Олд-банку на «Софріно» фірма «Житлово-будівельна компанія» (ЖБК), заснована Малишевим та партнерами, отримала кілька великих підрядів РПЦ: у 2006 році ЖБК перемогла у 36 конкурсах, оголошених Мінкультури (раніше — Роскультура) на відновлення храмів. Загальний обсяг контрактів - 60 млн руб.

Біографія Пархаєва з сайту parhaev.com повідомляє наступне: народився 19 червня 1941 року в Москві, працював токарем на заводі «Червоний пролетарій», у 1965 році прийшов працювати в патріархію, брав участь у відновленні Троїце-Сергієвої лаври, користувався розташуванням патріарха. Діяльність Пархаєва описується не без мальовничих деталей: «Євген Олексійович забезпечував будівництво всім необхідним,<…>вирішував усі проблеми, і на будівельний майданчик йшли машини з піском, цеглою, цементом, металом».

Енергії Пархаєва, продовжує невідомий біограф, вистачає і на те, щоб керувати, за благословенням патріарха, готелем «Данілівський»: «Це сучасний та зручний готель, у конференц-залі якого проводяться помісні собори, релігійні та миротворчі конференції, концерти. Готелю був потрібен саме такий керівник: досвідчений та цілеспрямований».

Добова вартість одномісного номера «Данілівської» зі сніданком у будні дні – 6300 руб., апартаментів – 13 тис. руб., Серед послуг – сауна, бар, прокат машин та організація свят. Дохід «Данілівської» у 2013 році – 137,4 млн руб., у 2014-му – 112 млн руб.

Пархаєв - людина з команди Олексія II, яка зуміла довести свою незамінність патріарху Кирилу, упевнений співрозмовник РБК у компанії-виробнику церковної продукції. Беззмінний керівник «Софріно» користується привілеями, яких позбавлені навіть видатні священики, підтверджує джерело РБК в одній із великих єпархій. 2012 року в інтернет потрапили фотографії з ювілею Пархаєва — свято з помпою відзначили у залі церковних соборів храму Христа Спасителя. Після цього гості ювіляра на теплоході вирушили на дачу Пархаєва у Підмосков'ї. На фотографіях, справжність яких ніхто не заперечував, - значний котедж, тенісний корт і пристань з катерами.

Від цвинтарів до футболок

До сфери інтересів РПЦ входять ліки, ювелірні прикраси, здавання конференц-залів в оренду, писали «Ведомости», а також сільське господарство та ринок ритуальних послуг. Згідно з базою СПАРК, патріархія є співвласником ЗАТ «Православна ритуальна служба»: зараз компанія закрита, проте діє заснована їй «дочка» – ВАТ «Ритуальна православна служба» (виручка за 2014 рік – 58,4 млн руб.).

Єкатеринбурзька єпархія володіла великим гранітним кар'єром «Граніт» та компанією із забезпечення безпеки «Держава», Вологодська єпархія мала завод залізобетонних виробів та конструкцій. Кемеровська єпархія є 100-відсотковим власником ТОВ «Кузбаська інвестиційно-будівельна компанія», співвласником «Новокузнецького комп'ютерного центру» та агенції «Європа медіа Кузбас».

У Данилівському монастирі Москви розташовані кілька торгових точок: монастирська крамниця та магазин «Данілівський сувенір». Купити можна церковне начиння, шкіряні гаманці, футболки з православними принтами, православну літературу. Фінансові показники монастир не розкриває. На території Стрітенського монастиря є магазин «Стрітення» та кафе «Несвяті святі», яке отримало назву на честь однойменної книги настоятеля, єпископа Тихона (Шевкунова). Кафе, за словами єпископа, «грошей не приносить». Основне джерело доходів монастиря – видавництво. Монастирю ж належать землі у сільгоспкооперативі «Воскресіння» (колишній колгосп «Схід»; основна діяльність — вирощування зернових та бобових культур, тваринництво). Виручка за 2014 рік - 52,3 млн руб., Прибуток - близько 14 млн руб.

Нарешті, з 2012 року структурам РПЦ належить будівля готелю «Університетський» на південному заході Москви. Вартість стандартного одномісного номера – 3 тис. руб. У цьому готелі розташований паломницький центр РПЦ. «В «Університетській» є велика зала, можна проводити конференції, розселяти людей, які приїжджають на заходи. Готель, звичайно, дешевий, там селиться зовсім простий народ, дуже рідко єпископи», - розповів РБК Чапнін.

Церковна каса

Протоієрей Чаплін не зміг втілити в життя свою давню ідею — банківську систему, яка виключає лихварський відсоток. Поки православний банкінг існує лише на словах, патріархія користується послугами найпростіших банків.

До останнього часу церква мала рахунки в трьох організаціях — Ергобанку, Зовнішпромбанку та банку «Пересвіт» (останнім структури РПЦ ще й володіють). Зарплати співробітників синодального відділу патріархії, за даними джерела РБК в РПЦ, переводилися на рахунки в Ощадбанку та Промзв'язку банку (прес-служби банків не відповіли на запит РБК; джерело, близьке до Промзв'язку банку, повідомило, що в банку, в тому числі, тримають кошти церковні парафії).

В Ергобанку обслуговувалися понад 60 православних організацій та 18 єпархій, включаючи Троїце-Сергієву лавру та Подвір'я патріарха Московського та всієї Русі. У січні у банку відкликали ліцензію через виявлену в його балансі «дірку».

Церква погодилася відкрити рахунки в Ергобанку через одного з його акціонерів - Валерія Мешалкіна (близько 20%), пояснює співрозмовник РБК у патріархії. «Мешалкін — церковна людина, православний бізнесмен, який багато допомагав храмам. Вважалося, що це гарантія, що з банком нічого не станеться», — каже джерело.

Офіс Ергобанку у Москві (Фото: Шаріфулін Валерій/ТАРС)

Валерій Мешалкін — власник будівельно-монтажної компанії «Енергомашкапітал», член опікунської ради Троїце-Сергієвої лаври, автор книги «Вплив святої гори Афон на чернечі традиції Східної Європи». Мешалкін не відповів на запитання РБК. Як повідомило джерело РБК в Ергобанку, гроші з рахунків структури РПЦ встигли вивести до відкликання ліцензії.

У виявилося не менш проблемним 1,5 млрд руб. РПЦ, розповіли РБК джерело в банку та підтвердили два співрозмовники, близькі до патріархії. У січні у банку також відкликали ліцензію. За словами одного зі співрозмовників РБК, голова правління банку Лариса Маркус була близька до патріархії та її керівництва, тож церква обрала цей банк для зберігання частини своїх грошей. За даними співрозмовників РБК, крім патріархії, кошти у Зовнішпромбанку тримали кілька фондів, які виконують доручення патріарха. Найбільший - Фонд святих рівноапостольних Костянтина та Олени. Джерело РБК у патріархії розповіло, що фонд збирав гроші на допомогу постраждалим у конфліктах у Сирії та Донецьку. Інформація про збір коштів є і в Інтернеті.

Засновниками фонду є згадані у зв'язку з РПЦ Анастасія Осітіс та Ірина Федулова. Минулого — як мінімум до 2008 року — Осітіс та Федулова були акціонерами Зовнішпромбанку.

Проте основний банк церкви – московський «Пересвіт». На рахунках банку станом на 1 грудня 2015 року розміщувалися кошти підприємств та організацій (85,8 млрд руб.) та фізичних осіб (20,2 млрд руб.). Активи на 1 січня - 186 млрд руб., З яких більше половини - кредити компаніям, прибуток банку - 2,5 млрд руб. На рахунках некомерційних організацій - понад 3,2 млрд руб., Випливає зі звітності «Пересвіту».

Фінансово-господарське управління РПЦ має 36,5% банку, ще 13,2% у належної РПЦ компанії ТОВ «Сприяння». Серед інших власників – ТОВ «Внуково-інвест» (1,7%). Офіс цієї компанії розташований за тією самою адресою, що й «Сприяння». Співробітник «Внуково-інвест» не зміг пояснити кореспондентові РБК, чи є зв'язок між його компанією та «Сприянням». В офісі «Сприяння» телефони не відповідають.

АКБ "Пересвіт" міг би коштувати до 14 млрд руб., А частка РПЦ у розмірі 49,7%, ймовірно, - до 7 млрд руб., Вважав для РБК аналітик IFC Markets Дмитро Лукашов.

Інвестиції та інновації

Про те, куди інвестуються кошти РПЦ банками, відомо небагато. Але достеменно відомо, що РПЦ не цурається венчурних інвестицій.

"Пересвіт" вкладає гроші в інноваційні проекти через компанію "Сберінвест", в якій банку належить 18,8%. Фінансування інновацій пайове: 50% грошей дають інвестори «Сберінвесту» (зокрема «Пересвіт»), 50% — держкорпорації та фонди. Кошти на проекти, співфінансовані «Сберінвестом», знаходили у Російській венчурній компанії (прес-служба РВК відмовилася назвати обсяг коштів), фонді «Сколково» (в розробку фонд вклав 5 млн руб., повідомив представник фонду) та держкорпорації «Роснано» (на проекти "Сберінвесту" виділено $50 млн, розповів співробітник прес-служби).

У прес-службі держкорпорації РБК пояснили: для фінансування спільних із «Сберінвестом» проектів у 2012 році було створено міжнародний фонд «Наноенерго». По $50 млн у фонд вклали «Роснано» та «Пересвіт».

У 2015 році "Фонд Роснано Капітал С.А." — дочірня компанія «Роснано» — звернулася до Окружного суду Нікосії (Кіпр) з вимогою визнати банк «Пересвіт» відповідачем у справі про порушення інвестиційної угоди. У позовній заяві (є в розпорядженні РБК) йдеться, що банк, порушуючи процедури, перевів «$90 млн з рахунків «Наноенерго» на рахунки російських компаній, афілійованих зі «Сберінвестом». Рахунки цих компаній були відкриті у «Пересвіті».

Суд визнав «Пересвіт» одним із відповідників. Представники «Сберінвесту» та «Роснано» підтвердили РБК наявність позову.

«Це все нісенітниця якась, — не сумує у розмові з РБК член ради директорів «Сберінвесту» Олег Дьяченко. — З «Роснано» ми маємо непогані енергетичні проекти, все йде, все рухається — повністю вийшов на ринок завод композитних труб, на дуже високому рівні діоксид кремнію, переробляємо рис, отримуємо тепло, вийшли на експортну позицію». У відповідь на запитання, куди пішли гроші, топ-менеджер сміється: Ви ж бачите, я на волі. Виходить, гроші не пропали». Дяченко вірить, що справу буде закрито.

У прес-службі "Пересвіту" не відповіли на неодноразові запити РБК. Також вчинив голова правління банку Олександр Швець.

Доходи і витрати

«З радянських часів церковна економіка непрозора, — пояснює настоятель Олексій Умінський, — будується за принципом побуту: парафіяни віддають гроші за якусь послугу, а як вони розподіляються, нікого не цікавить. І самі парафіяльні священики не знають, на що йдуть зібрані ними гроші».

Справді, підрахувати церковні витрати неможливо: РПЦ не оголошує тендерів та не фігурує на сайті держзакупівель. У господарській діяльності церква, стверджує ігуменя Ксенія (Чернега), «підрядників не наймає», справляючись власними силами – продукти постачають монастирі, свічки плавлять майстерні. Багатошаровий пиріг ділиться усередині РПЦ.

«На що витрачає церкву?» — перепитує ігуменя і відповідає: «Утримуються духовні семінарії по всій Росії, це чимала частка витрат». Ще церква надає благодійну допомогу сирітським та іншим соціальним установам; всі синодальні відділи фінансуються із загальноцерковного бюджету, додає вона.

Патріархія не надала РБК дані про видаткові статті свого бюджету. У 2006 році в журналі "Фома" Наталія Дерюжкіна, на той момент бухгалтер патріархії, оцінювала витрати на утримання Московської та Санкт-Петербурзької духовної семінарій у 60 млн руб. на рік.

Подібні витрати актуальні й досі, підтверджує протоієрей Чаплін. Ще, уточнює священик, треба платити зарплатню світському персоналу патріархії. Загалом це 200 чоловік із середньою зарплатою в 40 тис. руб. на місяць, стверджує джерело РБК у патріархії.

Ці витрати мізерні на тлі щорічних відрахувань єпархій до Москви. Що ж відбувається з усіма рештою грошей?

Через кілька днів після скандальної відставки протоієрей Чаплін завів аккаунт у Facebook, де написав: «Розуміючи все, що завгодно, вважаю приховування доходів і особливо видатків центрального церковного бюджету абсолютно аморальним. Ні найменшого християнського виправдання такому приховування може бути в принципі».

Немає жодної необхідності розкривати статті видатків РПЦ, оскільки абсолютно зрозуміло, на що церква витрачає гроші — на церковні потреби, дорікнув кореспонденту РБК голова синодального відділу із взаємин церкви із суспільством та ЗМІ Володимир Легойда.

На що мешкають інші церкви?

Публікувати звіти про доходи та витрати у церкві, незалежно від конфесійної власності, не прийнято.

Єпархії Німеччини

Винятком останнім часом стала Римська католицька церква (РКЦ), яка частково розкриває доходи та витрати. Так, єпархії Німеччини почали розкривати свої фінансові показники після скандалу з єпископом Лімбурзьким, для якого 2010 року почали будувати нову резиденцію. У 2010 році єпархія оцінила роботи в €5,5 млн, проте трьома роками пізніше вартість зросла майже вдвічі - до €9,85 млн. Щоб уникнути претензій у пресі, багато єпархій стали розкривати бюджети. Згідно зі звітами, бюджет єпархій РКЦ складається з доходів від власності, пожертвувань, а також церковного податку, що стягується з парафіян. За даними 2014 року, найбагатшою стала єпархія Кельна (її дохід - €772 млн, надходження від податку - €589 млн). Згідно з планом на 2015 рік, загальний обсяг видатків єпархії оцінювався у 800 млн.

Банк Ватикану

Тепер публікуються і дані про фінансові операції Інституту релігійних справ (IOR, Istituto per le Opere di Religione), більш відомого як Банк Ватикану. Банк був створений в 1942 для управління фінансовими ресурсами Святого престолу. Свій перший фінансовий звіт Банк Ватикану опублікував у 2013 році. Згідно зі звітом, у 2012 році прибуток банку склав €86,6 млн, роком раніше - €20,3 млн. Чистий процентний дохід дорівнював €52,25 млн, дохід від торгової діяльності - €51,1 млн.

Російська православна церква за кордоном (РПЦЗ)

На відміну від католицьких єпархій, звіти про доходи та витрати РПЦЗ не публікуються. За словами протоієрея Петра Холодного, який довгий час був скарбником РПЦЗ, економіка зарубіжної церкви влаштована просто: парафії платять відрахування єпархіям РПЦЗ, а ті переводять гроші до Синоду. Відсоток щорічних відрахувань для парафій – 10%, з єпархій до Синоду переводять 5%. Найзаможніші єпархії - в Австралії, Канаді, Німеччині, США.

Основний дохід РПЦЗ, за словами Холодного, приносить здача в оренду чотириповерхової будівлі Синоду: вона розташована у верхній частині Манхеттена, на розі Park Avenue та 93 вулиці. Площа будівлі – 4 тис. кв. м, 80% займає Синод, решта здається приватній школі. Щорічний прибуток від оренди, за оцінками Холодного, — близько $500 тис.

Крім цього, дохід РПЦЗ приносить Курська Корінна ікона (знаходиться у Знам'янському соборі РПЦЗ у Нью-Йорку). Ікону возять у всьому світі, пожертвування йдуть до бюджету зарубіжної церкви, пояснює Холодний. Також Синоду РПЦЗ належить свічковий завод під Нью-Йорком. У Московський патріархат РПЦЗ гроші не перераховує: «Наша церква набагато бідніша за російську. Хоча нам належать неймовірно цінні ділянки землі, зокрема половина Гефсиманського саду, це не монетизується».

За участю Тетяни Альошкіної, Юлії Тітової, Світлани Бочарової, Георгія Макаренка, Ірини Малкової

Чому і в чому МП єресь і лжецерква?

Почнемо з найголовнішого – назви. Російська Православна Церква ніколи не існувала в історії. До 1917 року була Російська Церква (цілком називалася Греко-Російська Помісна Православна Східна Церква). Приблизно 100 (навіть більше) років до Революції на Русі був Патріарха. Цар Микола Олександрович пропонував себе як Патріарх (а наприкінці історії так і буде, що наш Цар буде до того ж і Главою Церкви Російської) - проте тодішні Церковники (серед них майбутні єресіархи) відмовилися зробити це.

У РПЦ МП дві головні основні Єресі:
1. Ім'яБогоборство.
2. Сергіанство. З виправданням Радянської влади та Тирана-Сталіна.

Є еклезіологічні брехні (від грецького слова εκλεσσια - церква, як збори Віруючих):
3. Порушення догмату про непогрішність Церкви
4. екуменізм, що механічно поєднує всі єретичні збіговиська воєдино
5. екуменізм, що розділяє Церкву на різні гілки, в яких нібито зберігається роздроблена на частині істина та благодать
6. церковний модернізм та оновлення
7. календарна брехня або новостильництво (в основному для закордонних парафій "МП")
8. Єресь автоматизму, яка сповідує, що благодать Божа проходить через ієрархів церкви автоматично, не дивлячись на їхні брехні, помилки, безбожність і тяжкі гріхи
9. Єресь цареборства, яка перекручує вчення Церкви про царське служіння
10. Єресь царепоклонства, що приписує цареві неіснуюче відкуплення свого народу
11. Єресь несподіваних, яка проголошує єдність християн із синами синагоги і запозичує деякі ідеї відступницького іудаїзму
12. Єресь жидівства, яка проголошує євреїв винуватцями всіх бід російського народу і сповідує зоологічний антисемітизм
13. Єресь російського націоналізму, що постачає націю вище та головніше Церкви
14. Єресь патріотизму, що постачає земну вітчизну та її інтереси вище Церкви та небесної Вітчизни
15. Єресь практичного співслужіння з засудженими Церквою єретиками та "богословського" виправдання цих служб

Є приватні думки та брехні певних лже-єпископів та лже-священиків цієї лже-церкви:

антиапокаліпсизм, який запевняє, що не треба читати і думати про події смерті цього світу, бо до цих подій ще дуже багато часу;

помилковий апокаліпсизм, який стверджує, що ІПН та штрих-коди є печаткою звіра і що має ревно боротися з цими явищами;

хибна соборність, яка вважає, що соборність Церкви проявляється у зборах єпископів або ієрархії та мирян;

брехня софіанства;

брехні "протоієрея" А.Меня;

брехні професора МДА Осипова;

брехні "священика" Г.Кочеткова;

різні думки протестантів єретиків, гностиків, агностиків та інших лжевчителів

До тяжких діянь "ієрархів" "МП" належить:

співробітництво зі спецорганами безбожної держави та підпорядкування їм як агентів;

продаж таїнств та обрядів за гроші;

злочин симонії (поставлення в сан за винагороду) і постачання в сан за допомогою вказівки безбожної влади;

виправдання деякими "єпископами" та "благословення" діяльності екстрасенсів та народних "цілителів (тобто чаклунів). До таких належав, наприклад, Іван Снич;

молодостарство та псевдостарість;

насадження обрядовірства;

виправдання старообрядницького розколу;

припущення у храмах "МП" причащатися римо-католикам, поминання за службами папи Римського, дозвіл служити католицьким священикам та іншим єретикам;

хибна канонізація несвятих осіб;

поклоніння бісівським явищам під виглядом масових світоточень ікон та фотографій;

хибний екзорцизм;

неповне занурення при хрещенні;

відсутність належної проповіді, що навчає покаяння та порятунку;

схвалення та поширення єретичної літератури;

зайняття ієрархами мирським бізнесом, у тому числі горілчаним, тютюновим, нафтовим, нерухомістю, алмазами та ювелірними виробами;

торгівля речами у храмах;

содомія та ритуальна содомія у єпископів, у монастирях та серед білого “духовенства”;

поминання про здоров'я та упокій радянських та інших безбожних лідерів;

зневажання зображень хрестів і вживання помилкових символів у храмах (пентаграма, гексаграма і т.д.).

Отже, як бачимо, список послужної РПЦ МП величезний. До пунктів 12-14 є певна примітка, хоча в принципі тут все має бути відразу зрозуміло.