Чому Маргарита називає свого коханого майстром. Чому знаменитий роман Булгакова називається «Майстер і Маргарита»,
Дуже цікаво, що, читаючи роман Булгакова "Майстер і Маргарита", читач довгий час не може зрозуміти, чому твір названо саме так. Адже ці герої з'являються лише ближче до середини роману. Вперше образ Маргарити вимальовується з оповідання майстра про свою кохану.
Іван Бездомний зустрівся з майстром в божевільні. Всю ніч герої проговорили, і майстер розповів історію свого життя. Несподівано в його оповіданні з'явилася "Вона": "Вона несла в руках огидні, тривожні жовті квіти ... Ці квіти дуже чітко виділялися на чорному її весняному пальто ... І мене вразило не тільки її краса, скільки незвичайне, ніким не бачене самотність в очах!" .
Маргарита була неймовірно самотня до зустрічі з майстром. І саме в той день вона вийшла з жовтими квітами, щоб майстер, нарешті, знайшов її. Між героями відразу ж спалахують сильні, пристрасні почуття. Але їх любов несе на собі печатку тривоги, приреченості. Жовті квіти Маргарити як би сигналізують про небезпеку. Про це ж говорять і відчуття майстра: "Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж! ".
Маргарита надихнула майстра на продовження роботи над романом. Героїня створювала в підвальчику свого коханого затишок, читала і перечитувала готові уривки роману. Саме вона і назвала героя "майстром". Тут явно відчувається, що в образі Маргарити є риси дружини Булгакова - Олени Сергіївни. Вона також надихала письменника на роботу над його великими творами, була з ним завжди поруч, розділяла горе і радість.
Маргарита переконувала майстра, що світло повинне побачити його роман, і твір, в кінці кінців, було надруковано. Тоді й почалися всі нещастя. Критика безжально нападала на автора роману про Понтія Пілата. Не витримавши цього, майстер почав сходити з розуму. Але і в ці важкі моменти Маргарита була поруч зі своїм коханим. Вона переживала кожну "хулітельная" статтю з такою ж болем, як і майстер, жадала отруїти самого безжального критика - Латунского.
Пізніше Маргарита ніяк не могла пробачити собі, що посміла в одну ніч залишити майстра одного. Саме тоді він спалив свій роман і потрапив в клініку. Для героїні майстер був загублений, по її думкам, назавжди. Маргарита не могла змиритися і просто забути свого коханого. Вона була вірна йому і собі. Про це говорить сам автор: "Хто сказав тобі, що немає на світі справжньої, вірної, вічної любові ... За мною, читач, і тільки за мною, і я покажу тобі таку любов!"
У главі 19 ми більш детально дізнаємося про кохану майстра. Героїня вийшла заміж у дев'ятнадцять років за людини хорошого, багатого, порядного, що обожнює свою дружину. Але жодного дня Маргарита відмовився йти. Автор захоплюється і дивується своїй героїні: "Що ж потрібно було цій жінці ?! Що потрібно було цій жінці, в очах якої завжди горів якийсь незрозумілий вогник, що потрібно було цієї трохи косить на одне око відьмі, яка прикрасила себе тоді весною мімоза? " Надалі, тема ведьмовства образу Маргарити отримає свій розвиток.
Героїня готова на все, щоб повернути свого майстра. Так, Маргарита після знайомства з Азазелло стає справжньою відьмою і виявляється королевою на балу у Сатани. Воланд, що бачить наскрізь всіх і кожного, недарма вибрав господинею свого балу саме Маргариту. Виявляється, що вона була нащадком однієї відомої королеви. І королівська кров дається взнаки: героїня дуже горда, чесна, благородна. Вона не стала просити після балу законної нагороди, а потім, отримавши шанс загадати будь-яке бажання, просить за дітовбивцю Фріду.
Повернувши завдяки Воланду свого майстра, Маргарита готова бути з ним до кінця, не дивлячись на те, що душевна хвороба сильно змінила її коханого. Героїня знову готова йти за майстром, бути з ним кожну хвилину життя.
Дуже цікаво, що в Маргариті поєднуються риси святий і відьми. З одного боку, її самовіддана любов, вірність майстру захоплюють. Ситуація з Фрідою говорить про добре серце Маргарити, її чуйності на чужий біль. Але, з іншого боку, вона погодилася стати відьмою, тобто виявитися частиною нечистої сили. Героїня безжальна до ворогів майстра. Я думаю, ні у кого не викликає сумніву, що вона вбила б критика Латунского, якби той був удома в момент розгрому його квартири.
Після смерті, яка звільнила героїв, відьомське косоокість Маргарити зникло, особа її посвітлішало. Вона більше не була відьмою, але, як і майстер, не заслужила світла, а лише вічного спокою разом зі своїм коханим.
Образ Маргарити, без сумніву, є одним з головних у романі. Він відрізняється великою складністю, неоднозначністю і, разом з тим, дивовижною красою.
Содержание статьи развернуть / свернуть
Твір по літературі на тему: Образ Маргарити в романі М. А. Булгакова "Майстер і Маргарита"
Інші твори:
- Доля - загадка, рішення якої людство намагається знайти з давніх часів. У житті кожної людини може наступити момент, коли він захоче дізнатися чи навіть визначити свою долю. Іноді у людини може з'явитися вибір: або змінити своє життя, ризикуючи заплатити за Read More ......
- Булгаков написав геніальний роман "Майстер і Маргарита". Цей роман кілька разів редагувався. Роман розділений не дві частини: біблійна історія і любов Майстра і Маргарити. Пріоритет простих людських почуттів над будь-якими соціальними відносинами Булгаков стверджує самим романом. Михайло Опанасович програє в Read More ......
- У первинному варіанті роман "Майстер і Маргарита" був історією сучасних Фауста і Маргарити, розказаної Булгаковим. А якщо так, то це історія незвичайного кохання, що переступили закон суспільства, пошуків істини і тієї миті, яке повинно по красі своєї затьмарити всі, миті, за Read More ......
- За своє недовге життя М. А. Булгаков написав багато чудових творів, таких як "Фатальні яйця", "Собаче серце", "Пригоди Чичикова". Саме велике серед них - роман "Майстер і Маргарита", написаний в 1928-1940 роках. Центральний образ в романі - образ Маргарити, адже Read More ......
- Над романом "Майстер і Маргарита" М. Булгаков працював протягом дванадцяти років. Цей роман є вершиною його творчості. Твір довгий час перебувало в рукописах і при житті автора не було опубліковано. У романі простежуються три головні лінії: Москва в 20-30-е Read More ......
- Роман Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита" - одне з найбільш значних творів світової літератури XX століття. "Майстер і Маргарита" - твір, раздвинувший межі жанру роману, де автору вперше вдалося досягти філософського й сатиричного початку. Події починаються "один раз навесні, у годину Read More ......
- Маргарита - вона грає в романі дуже важливу роль. Це красива Москвичка, кохана Майстра. За допомогою Маргарити Булгаков показав нам ідеальний образ дружини генія. Коли зустріла Майстри була заміжня, але чоловіка не любила і була повністю нещаслива. Тоді зрозуміла що Read More ......
- Політ Маргарити над Москвою здається мені одним з найбільш яскравих та динамічних епізодів роману. Мета Маргарити - зустріч з Воландом, але перед цим їй дозволяють політати над містом, щоб звикнути. Маргариту охоплює дивне відчуття польоту, пориви вітру розкріпачують як думки, Read More ......
Альтернативне прочитання роману М.А Булгакова «Майстер і Маргарита»
Жінка як моральний орієнтир на прикладі жіночих образів «Фауста» Й. В. Гете та «Майстра і Маргарити» М. А. Булгакова.
Чоловіки чимось нагадують дітей, не тільки в побуті, а взагалі в житті, зокрема у визначенні своїх моральних орієнтирів. Вони, подібно дитині, дуже часто перевіряють нас на міцність, а себе на правильність своєї поведінки. «Доки можна пустувати?» - немов запитують вони. А ми відповідаємо. І в якійсь мірі на тонкому душевному плані ведемо їх по життю.
Усе найголовніше в житті людини йде від матері, від жінки.
Життєва позиція жінки завжди була моральним орієнтиром, тонким камертоном і провідником добра і світла, справедливості і праведності, любові та милосердя. І це величезна відповідальність насправді.
Але, на жаль, сучасна жінка забуває про це, перестаючи бути еталонним моральним звуком, за яким настроюється весь складний оркестр нашого життя. Продавши золотому теляті і власним ЕГО найсвітліші боку свого внутрішнього істоти, вона деградує разом з суспільством, яке її породжує.
Це проявляється в кожному моменті нашого життя.
Я хочу простежити це на прикладі літератури. Тільки на двох творах: «Фауст» Й. В. Гете та «Майстер і Маргарита» М.А. Булгакова. Позитивних героїнь цих творів звуть однаково - Маргарита.

Їх порівнювали вже не раз і не на такому рівні, але мені хочеться уникнути академічності літературознавства і подивитися на них з точки зору читачки і просто жінки, стурбованої процесом моторошної і невблаганною деградації в суспільстві священного жіночого начала.
Мене вже при першому читанні роману щось збентежило в героїні Булгакова, було одне дуже дивне відчуття, ніби я чомусь спіткнулася на сторінках, що описують знайомство Майстра і Маргарити. Щось в ньому було не так. У перший момент не хотілося заглиблюватися, так чарівний був сам роман. Але щось точно зачепилося за класичне сприйняття і розуміння жіночого образу і вимагало розгадки і повернення.
Якось не в'язався він ні з образом Лізи Калитиной, ні з Сонечко Мармеладової, ні тим більше, з Наташею Ростової. І навіть роздирається протиріччями Анна Кареніна сприймалася як щось ближче, без натяжки.
А з Маргаритою все було по-іншому. Простіше чи що. Емансиповані. І чомусь менш симпатично. Що ж було не так?
Я уявила собі жінку, яка, щоб привернути увагу потенційного «коханця», навмисне купує огидні жовті квіти. Чи не тому що вони їй сподобалися, і не для того, щоб втішити себе на самоті, а саме тому, що вона вийшла на полювання! Щоб її помітили.
Це як прапор для загального огляду, тривожний сигнал страждання, яке нібито роздирає її душу. «Вона несла в руках огидні, тривожні, жовті квіти. Чорт їх знає, як їх звуть, але вони перші чомусь з'являються в Москві.
І ці квіти дуже чітко виділялися на чорному її весняному пальто. Вона несла жовті квіти! Поганий колір! ». «Підкоряючись цьому жовтому знаку, я теж звернув у провулок і пішов по її слідах».
Ну, потім ви пам'ятаєте, що вона заговорила першою, запитала, чи подобаються йому квіти, він сказав, що ні, і вона кинула їх в канаву ..
Він підняв їх, простягнув, вона відштовхнула, посміхнувшись, вийняла з його рук і знову кинула їх на бруківку, «потім проділу свою руку в чорній рукавичці з розтрубом в мою, і ми пішли поруч».
А він «несподівано зрозумів, що все життя любив саме цю жінку! ..
Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох!
Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж! »

Вам не здається дивною ця лексика і сама ця сцена?
Чи не викликає вона у вас якогось внутрішнього опору?
Мені особисто, вона здається навмисною і дивною. Булгаков письменник глибокий і слів на вітер не кидає.
І якщо хтось думає, що Маргарита НЕ охарактеризована їм цілком однозначно і навіть без особливої \u200b\u200bсимпатії, той, мені здається, читає Булгакова неуважно!
А все тому, що письменник показує нам вже не зовсім чисте і не ангельське створення, а жінку, навчена гірким досвідом невдалого шлюбу. У цій сцені перед нами потенційна відьма, блудниця, мисливиця, яку Азазелло не склало труднощів умовити стати королевою на балі сатани.
Щось нечисте було вже спочатку в цій їх зустрічі.
Маргарита була самотня в буквальному сенсі слова, вона жила з іншим чоловіком і вийшла навмисне з жовтими квітами, щоб майстер її знайшов, інакше отруїлася б, тому що життя її порожня. І Майстер жив з цією ..., ну цієї, як її ..., Варенькой, Манечки ... «ще плаття смугасте» ...
Ось вам і Майстер - письменник, знавець людських душ, автор роману про Понтія Пілата ... І таке байдужість до Манечки ... А він адже жив з нею ...
Нарешті, я знайшла те, що мене мимоволі засмутило і зачепило в романі.
Вони обидва вже в той момент своєї зустрічі обидва були нечисті, не зовсім порядні і дуже умовно нещасні, щоб отруїтися від безнадії.
До слова, Маргарита жила непогано на той час. Пам'ятайте, панчішки, плаття своєї працівниці Наташі дарує. Живе в прекрасній квартирі.
«Я стала відьмою від горя і лих ...» - пише вона в прощальному листі своїм нічого не підозрює, мабуть, доброму до неї чоловікові. Є в цих рядках щось пішло театральне, надумане.
Щось не в'яжеться, не складається в струнку картину страждає позитивної героїні, яка жертвує собою заради коханого.
Схоже, вона взагалі особливо не засмучена з приводу того, що продає свою душу дияволу. Згадайте, з яким задоволенням Маргарита натирається кремом, відчуваючи свою молодість і красу, і летить, вільна і невидима на бал, де зберуться всі найстрашніші негідники планети.
Це принесе, звичайно, їй деякі страждання, ніби подряпин на лобі і розпухлого коліна, до якого додаються вбивці.
Але назвати це подвигом в ім'я любові ... якось язик не повертається ...

Вона і за Фріду просить не тому, що так милосердна і добра, а зовсім з іншої причини.
«Я попросила за Фріду тільки тому, що мала необережність подати їй тверду надію. Вона чекає, мессир. Вона вірить в мою міць. І якщо вона залишиться обманутою, я потраплю в жахливе становище. Я не буду мати спокою все життя ».
Це вона про кого? Про бідну Фріду, яка страждає від виду хустки, яким задушила свою дитину, або про себе, своєму власному спокої?
Її і Майстер спочатку цікавить лише як спосіб вийти з туги.
Вона вже тоді при їх першій зустрічі поводиться як впевнена в собі жінка, владно яка поспішала взяти в оборот безпорадного і слабовільного письменника. «Вона обіцяла славу, вона підганяла його і ось тут-то стала називати майстром.
Вона чекала цих обіцяних вже останніх слів про п'ятому прокуратора Іудеї, співуче і голосно повторювала окремі фрази, які їй подобалися, і говорила, що в цьому романі її життя ».
Саме вона наполягає, щоб Майстер відніс свій роман у видавництво. Вона жадає слави.
Але роман не надрукували.
«Що я пам'ятаю після цього? ... обсипалися червоні пелюстки на титульному аркуші і ще очі моєї подруги. Так ці очі я пам'ятаю ».
Що ж таке могло бути в цих очах?
Засудження, розчарування, презирство?
І це тоді, коли йому так необхідна була її підтримка.
А потім «настали безрадісні дні ... тепер ми більше розлучалися, ніж раніше. Вона стала йти гуляти.
А зі мною трапилася оригінальність ... мене завівся друг ... ». Друг цей згодом донесе на Майстра і оселиться в його квартирі.
Але ж цього могло б і не статися, якби вона, його кохана жінка, була менш марнославної і більш чуйною.
Вона теж, як фаустівська Маргарита в Мефистофеле, відчула в Алоизии могорич підлої людини, але дозволила Майстру з ним зблизитися. "Роби як хочеш…".
А потім, коли гроші, виграні Майстром, підійшли до кінця, а бачення і страх темряви стали опановувати його свідомістю, Маргарита запропонувала йому на останні десять тисяч відправитися до моря і забути все погане. «Вона була дуже наполеглива ... сказала, що сама візьме мені квиток. Тоді я вийняв всі свої гроші, тобто близько десяти тисяч рублів, і віддав їй.
Навіщо так багато? - здивувалася вона.
Я сказав щось на кшталт того, що боюся злодіїв і прошу її поберегти гроші до мого від'їзду. Вона взяла їх, поклала в сумочку, стала цілувати мене і говорити, що їй легше було б померти, ніж залишати мене в такому стані одного, але що її чекають, що вона підкоряється необхідності, що прийде завтра ... »
Дивно, правда? Слизькі якісь моменти. І чому це їй терміново кудись знадобилося. І чому вона взагалі досі не пішла від свого чоловіка, якщо так любила майстра. Адже у неї не було дітей. Значить, її тримало щось інше.
Може бути, наявність панчішок і чорних оксамитових черевичків з пряжками?
Після зникнення Майстри, Маргарита переймається злобою і мстивістю до винуватців його (а точніше її) нещасть, отримавши владу від Воланда, вона трощить і ламає все в оселях ненависних літераторів.
Може в цьому відплату і присутня якась очищає сила, але є і дика неприборкана і агресивна пристрасть до руйнування, яка, схоже, її зовсім не обтяжує.
Вона із задоволенням вечеряє у сатани після щорічного балу різної нечисті, де була господинею, веде розкуту бесіду, п'є спирт, жадібно ковтає ікру.
«Після другої стопки, випитої Маргаритою, свічки в свічниках розгорілися яскравіші ... Кусая білими зубами м'ясо, Маргарита впивалася поточним з нього соком.

А скажіть, - звернулася Марго, пожвавилася після горілки, до Азазелло, - ви його застрелили, цього колишнього барона?
Чи не бажала б я зустрітися з вами, коли у вас в руках револьвер, - кокетливо поглядаючи на Азазелло, сказала Маргарита ».
Якось не в'яжеться все це з образом жінки, яка розуміє, з ким має справу. Схоже, їй самій все це дуже подобається і збуджує. Це її середу.
А скільки владної сили звучить в її останньому проханні до Воладну:
«Я хочу, щоб зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра, - сказала Маргарита, і обличчя її спотворилося судомою». Королева Марго.
Ні багато, ні мало.
І вона щаслива, що вступила в угоду з дияволом.
«Я відьма і дуже цим задоволена! Мій єдиний, мій милий, не думай ні про що. Тобі дуже багато довелося думати, і тепер я буду думати за тебе! І ручаюсь тобі, ручаюсь, що все буде сліпуче добре », - обіцяє вона йому.
Що ж! Добре…
Мені здається, що Маргарита ніколи по-справжньому не любила Майстра.
Інакше вона не дозволила б йому стати тим, ким він став, по суті, погубивши в собі творця. Слабким, втомленим і повністю спустошеним людиною. Що його чекає в маленькому тихому будинку, де йому уготований спокій, де вічно цвітуть вишні, і немає жодної живої душі, крім Маргарити, яка навіть не дасть йому думати самостійно, а буде це робити за нього?
Майстрові не був дарований світло, то, до чого прагне душа кожного художника. Йому був дарований спокій.
А що таке спокій для письменника? Це смерть, забуття.
Це глухий кут, зупинка, коли нічого вже не треба, нікуди не хочеться прагнути, нема чого жити. І це не порятунок для нього, а мука, справжня мука, з полону якої колись хотів позбутися Фауст, тому що йому не вистачало живого дихання життя в курній академічності замкнутого кабінету.

Він продав свою душу Мефистофелю заради пізнання життя, заради сміливою і дерзостной високої мети, заради справжніх живих страждань. І це привело його до того самого світу, якого він шукав, незважаючи навіть на те, що вчинки його погубили Маргариту (Гретхен).
І хоча багато критики, порівнюючи двох Маргарит, говорять про їх праведності і жертовності в ім'я любові, це, на жаль, стосується їх в абсолютно різному ступені. Я не можу поставити їх поруч. Занадто велика моральна прірва між двома цими жінками.
І справа тут не тільки в тимчасових і просторових відмінностях, а набагато глибше. Воно в цілому комплексі моральних понять і мотивів, якими керуються вони в житті.
Гретхен бідна дівчина, після смерті батька і молодшої сестрички, яка була повністю під її опікою, стала єдиною опорою матері.
Вона працює з ранку до вечора, життя її і помисли скромні і чисті.
Вона не ниє про свої страждання, хоча хіба можна їх порівняти з «благополучними» муками московської Маргарити?
Вона, дійсно, як камертон, тонко відчуває підлість, відразу вгадуючи в Мефистофеле людини з чорної енергетикою, і попереджає про це Фауста. Їй властива висока вимогливість до себе, коли вона думає про свою грішній зв'язку з Фаустом і неможливості відмовитися від почуття, що поглинуло її цілком, і страждає Гретхен по-справжньому. Молодість і недосвідченість не можуть служити виправданням її вчинку, вона жадає його спокутувати, саме тому відмовляється втекти з в'язниці разом з коханим.
Посилом булгаковської Маргарити теж була любов, але любов якась інша ... Швидше за любов-володіння, любов-поглинання, і страждання, прагнення до насолоди цим стражданням.
Вона любить не майстри, а себе в Майстрі, свій біль, свою тугу, свою жертовність. А втім, її жертовність приносить їй задоволення.
Вона ближче до Воланда, ніж до Майстра, в якійсь мірі, можна сказати, його дітище. І думаю, доконає Майстри в тому тихому будиночку. Вб'є своїм владним і примхливим характером залишки його живого розуму.
У потоці місячного світла вони будуть Івана Бездомного так: Т «непомірною краси жінка виводить до Івана за руку лякливо озирається зарослого бородою людини ... Це - той номер сто вісімнадцятий ...»
Так Майстер втратить навіть своє високе звання Майстер, ставши номер сто вісімнадцять лякливо озирався на всі боки.
Ось вам і роман про велику любов!
Мені здається, справжня любов не терпить зради високих поривів душі, вона чиста і безкорислива, в ній відсутня розсудливість.
Але Булгаков справжній художник, прозорливо здатний проникати в найпотаємніші причинно-наслідкові зв'язки життя, не міг не вловити цього невблаганного процесу, який поступово руйнує в нашому світі духовність високого жіночого начала.
Світла не був удостоєний Майстер, але не удостоєна його і жертв Маргарита.

А ось Гретхен, приспати до смерті свою матір, щоб тільки безперешкодно зустрічатися зі своїм коханим Фаустом, що стала причиною загибелі свого брата, яка намагалася втопити свою новонароджену дитину, вона все ж силою творчої уяви Гете піднята з мороку.
І вона прощена небом. І не просто прощена, а піднесена. Хоча на перший погляд її гріхи набагато важче гріхів Марго. Але вся справа в тому, що Гретхен - чисте і світле створення і, на відміну від Маргарити, дійсно страждає від подвійності страшного свого становища.
І коли Фауст намагається її врятувати і вивести з в'язниці, відмовляється, лише благає його, і нехай Він спасе їх дочка, яка ще не встигла потонути. Вона вважає за краще загинути і тим самим спокутувати свій страшний гріх.
Маргарита Булгакова, навіть померши і знаючи про це, все силкується себе надією, вічно насолоджуватися спокоєм і владою над бідним опустилася і безбарвним майстром в затишному будиночку на краю світу.
Чимось дуже схожа вона на сучасну жінку. Роман Булгакова був закінчений в 1940 році, коли питання фемінізації і емансипації і загального духовного зубожіння високою жіночності були ще не так актуальні, як зараз.
І що ж нас чекає в світлі всього вищесказаного, якщо ми спробуємо рушити далі в своїх фантазіях.
Що нас чекає в епоху тотального пошуку задоволень і підміни справжніх почуттів сурогатами відносин? Які «Маргарити» і які «майстри»?
А, може бути, ми рухаємося до одностатевого кохання і глобальному клонування людських душ?
Геніальність М.А. Булгакова, який написав дійсно великий і страшний роман, полягає в тому, що вже в 1940 році він знав і відчував, про що слід попередити і застерегти людство.
Але занадто тонка і дуже небезпечна була ця грань між мороком і світлом в новій радянській Росії, і дуже важка особиста доля Булгакова, щоб він міг закінчити свій роман на такий же оптимістичній і прекрасної ноті, як Гете закінчив «Фауста».
Дух зла Мефістофель переможений, так і не зумівши опанувати душею творця:

Врятовано високий дух від зла
Произволением божим:
Чиє життя в прагненнях пройшла,
Того врятувати ми можемо.
А за кого любові самій
Клопотання не холоне,
Той буде ангелів сім'єю
Радо в небо прийнятий.
І чи варто говорити, що Маргарита Гете в кінцевому підсумку втілює в фіналі «Фауста» образ «вічної жіночності», діву Марію, яка рятує і дарує світло своєму Фаусту?
Чого, на жаль, не скажеш і не вгадаєш у фінальній Маргариті, всього лише «непомірно красивій жінці», в весняне святкове повний місяць приводить під руку в тривожні сни Івана свого полохливого бородатого Майстра.

Коли книга змушує тебе задуматися про твою власну долю і твоєму жіночому призначення, це велика книга.
Нам потрібно тільки навчитися уважно її читати і пропускати через своє серце.
«Майстер і Маргарита» - один з найзагадковіших романів в історії, над його тлумаченням досі б'ються дослідники. Ми дамо сім ключів до цього твору.
літературна містифікація
Чому знаменитий роман Булгакова називається «Майстер і Маргарита», і про що, насправді, ця книга? Відомо, що ідея створення народилася у автора після захоплення містицизмом XIX века.Легенди про диявола, іудейська і християнська демонології, трактати про Бога - все це присутнє в творі. Найбільш важливими джерелами, якими консультувався автор, стали роботи «Історія стосунків людини з дияволом» Михайла Орлова і книга Амфітеатрова «Диявол в побут, легенді і в літературі середніх віків». Як відомо, у «Майстра і Маргарити» було кілька редакцій. Кажуть, перша, над якою автор працював в 1928-1929 роках, не мала ніякого відношення ні до Майстра, ні до Маргарити, і називалася «Чорний маг», «Жонглер з копитом». Тобто центральною фігурою і суттю роману був саме Диявол - такий собі російський варіант твору «Фауст». Першу рукопис Булгаков особисто спалив після заборони його п'єси «Кабала Святош». Про це письменник повідомив уряду: «І особисто я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола»! Друга редакція, також була присвячена занепалого ангела і називалася «Сатана» або «Великий канцлер». Тут вже з'явилися Маргарита з Майстром, а Воланд обзавівся своєю свитою. Але, нинішню назву отримала лише третя рукопис, яку, насправді, автор так і не закінчив.
багатоликий Воланд

Князь тьми є, мабуть, найпопулярнішим персонажем «Майстра і Маргарити». При поверхневому прочитанні у читача складається враження, що Воланд - це «сама справедливість», суддя, який бореться з людськими вадами і протегує любові і творчості. Хтось взагалі вважає, що в цьому образі Булгаков зобразив Сталіна! Воланд багатоликий і складний, як і годиться спокусника. Його розглядають як класичного Сатану, що і замишляв автор в ранніх версіях книги, як нового Месію, переосмислення Христа, чиє пришестя і описується в романі.
Насправді, Воланд - не просто диявол - у нього безліч прототипів. Це і верховний язичницький бог - Вотан у давніх германців (Один - у скандинавів), великий «маг» і масон граф Каліостро, який пам'ятав події тисячолітнього минулого, пророкував майбутнє, і мав з Воландом портретна схожість. А ще це «темна конячка» Воланд з «Фауста» Гете, який згадується в творі лише одного разу, в епізоді, який упустили в російській перекладі. Між іншим, в Німеччині риса називали саме «Фаланд». Пам'ятаєте епізод з роману, коли службовці не можуть згадати ім'я мага: «Може бути, Фаланд?».
свита Сатани

Як людина не може існувати без тіні, так і Воланд - НЕ Воланд без своєї свити. Азазелло, Бегемот і Коров'єв-Фагот - це інструменти диявольського правосуддя, найяскравіші герої роману, за спиною у яких аж ніяк не однозначне минуле.
Візьмемо, наприклад, Азазелло - «демона безводної пустелі, демона-вбивцю». Цей образ Булгаков запозичив із старозавітних книг, де так звуть занепалого ангела, який навчив людей виготовляти зброю і прикраси. Завдяки йому, жінки освоїли «блудливе мистецтво» розфарбовувати обличчя. Тому, саме Азазелло дає крем Маргариті, штовхає її на «темну доріжку». У романі це права рука Воланда, виконуюча «чорну роботу». Він вбиває барона Майгеля, отруює закоханих. Його суть - безтілесне, абсолютне зло в чистому вигляді.
Коров'єв-Фагот - єдина людина в свиті Воланда. До кінця не ясно, хто став його прототипом, але дослідники зводять його коріння до ацтецкому богу Віцліпуцлі, ім'я якого згадується в розмові Берліоза з Бездомним. Це - бог війни, якому приносили жертви, а за легендами про доктора Фауста - дух пекла і перший помічник сатани. Його ім'я, необережно сказане головою «МАССОЛІТа» - сигнал для появи Воланда.
Бегемот - кіт-перевертень і улюблений блазень Воланда, чий образ відбувається з легенд про демона обжерливості і міфологічному звірі старого завіту. У дослідженні І. Я. Порфир «апокрифічні сказання про старозавітних обличчях та подіях», яке було явно знайоме Булгакову, згадувалося морське чудовисько Бегемот, разом з Левіафаном живе в невидимій пустелі «на сході від саду, де жили обрані і праведні». Відомості про Бегемот автор також почерпнув з історії про якусь Ганні Дезанж, що жила в XVII століття і одержимою сім'ю дияволами, серед яких згадується Бегемот, демон з чину Престолів. Цей біс зображувався у вигляді чудовиська зі слонової головою, хоботом і іклами. Руки у нього були людські, а величезний живіт, короткий хвіст і товсті задні лапи - як у бегемота, що нагадувало про його імені.
Чорна королева Марго

Маргариту часто вважають зразком жіночності, такою собі пушкінської «Тетяною XX століття». Але прототипом «королеви Марго» стала явно не скромна дівчина з російської глибинки. Крім явного подібності героїні з останньою дружиною письменника, в романі підкреслена зв'язок Маргарити з двома французькими королевами. Перша - та сама «Королева Марго», дружина Генріха IV, весілля якої обернулося кривавою Варфоломіївської ночі. Ця подія згадується по дорозі на Великий бал Сатани. Товстун, що довідався Маргариту, називає її «світла королева Марго» і белькоче «якийсь дурниця про криваву весілля свого друга в Парижі Гессара». Гессар - паризький видавець листування Маргарити Валуа, якого Булгаков зробив учасником Варфоломіївської ночі. В образі героїні бачать і іншу королеву - Маргариту Наваррську, яка була однією з перших французьких жінок-письменниць, автор знаменитого «Гептамерон». Обидві дами протегували письменникам і поетам, булгаковська Маргарита любить свого геніального письменника - Майстра.
Москва - Ершалаим

Одна з найцікавіших загадок «Майстра і Маргарити» - це час, коли відбуваються події. У романі немає жодної абсолютної дати, від якої можна вести відлік. Дія відносять до великому тижні з першого по сьоме травня 1929 року. Ця датування призводить паралель зі світом «Пилатову глав», які відбувалися в Ершалаиме 29 або 30 року протягом тижня, яка згодом стала Страсним. «Над Москвою 1929 року і Єршалаїмом 29-го коштує одна і та ж апокаліптична погода, одна і та ж тьма насувається на місто гріха грозовий стіною, одна і та ж місяць пасхального повного місяця заливає провулки старозавітного Ершалаима і новозавітної Москви». У першій частині роману обидві ці історії розвиваються паралельно, в другій, все більше і більше переплітаючись, в кінці кінців вони зливаються воєдино, знаходячи цілісність і переходячи з нашого світу в потойбічний.
Вплив Густава Майринка

Величезне значення на Булгакова надали ідеї Густава Майринка, твори якого з'явилися в Росії на початку XX століття. У романі австрійського експресіоніста «Голем» головний герой майстер Анастасіус пернату в фіналі возз'єднується зі своєю коханою Міріам «у стіни останнього ліхтаря», на кордоні реального та потойбічного світів. Зв'язок з «Майстром і Маргаритою» в наявності. Згадаймо знаменитий афоризм булгаковського роману: «Рукописи не горять». Швидше за все, вона сходить до «Білого домініканця», де йдеться: «Так, звичайно, істина не горить і її неможливо розтоптати». Там же розповідається про написи над вівтарем, через яку падає ікона Божої матері. Так само як і спалена рукопис майстра, що відроджує Воланда з небуття, який відновлює справжню історію Ієшуа, напис символізує зв'язок істини не тільки з Богом, але і з дияволом.
У «Майстрі і Маргариті», як і в «Білому домініканці» Майринка, для героїв головним є не мета, а сам процес шляху - розвиток. Тільки ось сенс цього шляху у письменників різне. Густав, як і його герої, шукав його в творчому початку, Булгаков прагнув до досягнення якогось «езотеричного» абсолюту, суті світобудови.
Остання рукопис

Остання редакція роману, яка згодом дійшла до читача, була розпочата в 1937 році. Автор продовжував працювати з нею до самої смерті. Чому він не зміг закінчити роботу над книгою, яку писав дюжину років? Може, він вважав, що недостатньо обізнаний у питанні, за який взявся, і його розуміння іудейської демонології і ранніх християнських текстів було дилетантським? Як би там не було, роман практично «висмоктав» життя автора. Останнім виправленням, яке він вніс 13 лютого 1940 року, стала фраза Маргарити: «Так це, отже, літератори за труною йдуть?». Через місяць він помер. Останніми словами Булгакова, адресовані роману були: «Щоб знали, щоб знали ...».
Тсти охоплюють всі глави роману. До кожного тесту (питання, завдання) пропонується 4 - 6 варіантів відповіді, один (зрідка кілька) з яких правильний. Тести можна використовувати, щоб з'ясувати в учнів знання тексту роману. До тестів додаються відповіді-ключі.
Завантажити:
Попередній перегляд:
Тести за романом М.А.Булгакова «Майстер і Маргарита»
Склав вчитель російської мови та
Літератури Стєклов Юрій Миколайович
1. Кому з героїв роману належать слова, що стали крилатим висловом: «Цього не може бути! ..»?
1) Майстру,
2) Понтія Пілата,
3) Івана Бездомного,
4) Берліозові,
5) Варенуху.
2. У Берліоза Михайла Олександровича був
1) альт,
2) високий тенор,
3) низький бас,
4) контролюють,
5) ліричне сопрано.
3. У кого з героїв роману «праве око чорний, лівий чомусь зелений»?
1) у кота Бегемота,
2) у Коров'єва,
3) у Азазелло,
4) у Римського,
5) у Воланда.
4. Поет Іван понирі хоче відправити Канта
1) на Колиму,
2) в Норильськ,
3) на Камчатку,
4) в Соловки
5) в Магадан.
5. Якими цигарками пригостив іноземець Івана Миколайовича Понирева?
1) «Біломорканалу»,
2) «Примою»,
3) «Нашої маркою»,
4) «Народної владою»,
5) «Казбеком».
6. «Він був у дорогому сірому костюмі, в закордонних, в колір костюма, туфлях. Сірий бере він хвацько заламав на вухо, під пахвою ніс тростину з чорним набалдашником у вигляді голови пуделя. По виду - років сорока з гаком. Рот якийсь кривий. Виголений. Брюнет. Брови чорні, але одна вища за другу ». Хто це?
1) Римський,
2) Жорж Бенгальський,
3) Берліоз,
4) Коров'єв,
5) Воланд.
7. «Одягнений в літню сіреньку пару, маленького зросту, вгодований, лисий, свою пристойну капелюх пиріжком ніс у руці, а на добре виголеному особі його містилися надприродних розмірів окуляри в чорній роговій оправі». це
1) Семпліяров,
2) Босий,
3) Варенуха,
4) Берліоз,
5) Стьопка Лиходеев.
8. «Одного разу весною, в час небувалого спекотного занепаду, у Москві, ..., з'явилися два громадянина».
1) на Чистих ставках,
2) на Арбаті,
3) на Патріарших ставках,
4) на Малій Бронній,
5) на Садовій.
9. «О першій годині небувалого спекотного занепаду» ходив в рукавичках
1) Михайло Олександрович Берліоз,
2) поет Іван Бездомний,
3) громадянин у картатому,
4) іноземець,
5) Йосип Флавій.
10. Берліоз (1), Бездомний (2), іноземець (3) були
А) в берете, б) в картатій кепці, в) в капелюсі
1) 1а, 2б, 3в,
2) 1б, 2а, 3в,
3) 1в, 2б, 3а,
4) 1а, 2в, 3б,
5) 1б, 2в, 3а,
6) 1в, 2а, 3б.
А) дуже дивний суб'єкт, німець, француз, що не англієць,
Б) невідомий, іноземець, інтурист, закордонний дивак, закордонний гість, іноземець, незнайомець,
В) англієць, поляк, шпигун, російський емігрант, закордонний гусак.
1) 1а, 2б, 3в,
2) 1в, 2б, 3а,
3) 1б, 2в, 3а,
4) 1б, 2а, 3в,
5) 1а, 2в, 3б,
6) 1в, 2а, 3б.
Як характеризує таке ставлення до іноземця кожного з них?
12. У якому порядку сиділи поруч на лавці Бездомний, Берліоз і іноземець?
1) в середині Берліоз, зліва від нього іноземець, праворуч Бездомний,
2) в середині Берліоз, зліва від нього Бездомний, праворуч іноземець,
3) в середині іноземець, зліва від нього Бездомний, праворуч Берліоз,
4) в середині іноземець, зліва від нього Берліоз, праворуч Бездомний,
5) в середині Бездомний, зліва від нього іноземець, праворуч Берліоз,
6) в середині Бездомний, зліва від нього Берліоз, праворуч іноземець.
Доведіть невипадковість такого розсаджування.
13. Якими мовами володів римський прокуратор Іудеї Понтій Пілат?
1) сирійським,
2) арамейською,
3) перським,
4) грецьким,
5) німецьким,
6) латинським.
14. «Ця людина була одягнена в старенький і розірваний блакитний хітон. Голова його була прикрита білою пов'язкою з ремінцем навколо чола ». це
1) Левій Матвій, 4) секретар Понтія Пілата,
2) Марк Крисобой, 5) Дісмас,
3) Ієшуа Га-Ноцрі, 6) Вар-равван.
15. Підберіть потрібне слово замість пропущеного в реченні: «Пилат підняв мученицькі очі на арештанта і побачив, що сонце вже досить високо стоїть над гіпподромом, що промінь пробрався в колонаду і підповзає до стоптаним ... Ієшуа.
1) черевикам,
2) капцям,
3) чобіт,
4) туфлям,
5) сандаль,
6) калігі.
16. Якими мовами розмовляють Понтій Пілат і Ієшуа Га-Ноцрі?
1) на вавілонському, 5) на арамейською,
2) на єгипетському, 6) перською,
3) на аравійському, 7) латинською,
4) на грецькому, 8) на сирійському.
17. Перший діалог:
А. -Ежелі бога немає, хто ж керує життям людської і всім взагалі розпорядком на землі?
Д. -Сам людина і управляє.
А. - Як же може керувати людина, якщо він не може ручатися навіть за свій завтрашній день? Раптом візьме - поскользнётся і потрапить під трамвай. Це він сам собою управив так? Чи не правильніше думати, що впорався з ним хтось зовсім інший?
Другий діалог:
Б. - Ну, хоча б життям своєю, нею клястися самий час, так як вона висить на волосині.
В. - Чи не думаєш ти, що ти її підвісив? Якщо це так, ти дуже помиляєшся.
Б. - Я можу перерізати цей волосок.
В. - Перерізати волосок вже напевно може лише той, хто підвісив.
Назвіть учасників двох діалогів.
А та Д - це відповідно
1) іноземець і Берліоз,
2) іноземець і Іван Бездомний,
3) Іван Бездомний і Берліоз.
Б і В - це відповідно
4) Іван Бездомний і Берліоз,
5) Ієшуа Га-Ноцрі і Понтій Пілат,
6) Понтій Пілат і Ієшуа Га-Ноцрі.
Що спільного в цих діалогах?
18. З чотирьох злочинців стратили
1) Дісмас і Гестас,
2) Гестас і Вар-раввана,
3) Ієшуа Га-Ноцрі,
4) Вар-раввана і Ієшуа Га-Ноцрі,
5) Гестас, Дісмас і Ієшуа Га-Ноцрі,
6) Дісмас, Ієшуа Га-Ноцрі і Вар-раввана.
19. «Немає нікого. Я один у світі », - говорить
1) Ієшуа Га-Ноцрі,
2) Воланд,
3) Іван Бездомний,
4) майстер,
5) Марк Крисобой.
20. «З засуджених в честь свята Великодня кесар повертає життя»
1) Дісмас, Гестас і Вар-раввану,
2) Дісмас і Гестас,
3) Вар-раввану,
4) Ієшуа Га-Ноцрі.
21. - Один, один, я завжди один, - гірко відповів
1) професор 4) майстер,
2) заарештований, 5) первосвященик,
3) прокуратор, 6) поет.
22. У кого з цих героїв тенор?
1) у Івана Бездомного,
2) у Маргарити Миколаївни,
3) у Берліоза,
4) у Понтія Пілата,
5) у Ієшуа Га-Ноцрі,
6) у Коров'єва.
23. Поет Іван Бездомний вкрав в чужій квартирі
1) лампочку,
2) велосипед,
3) шапку і штани,
4) свічку,
5) примус,
6) ікону.
24. картаті Воланда звали
1) Фагот,
2) Коров'єв,
3) Фагот-Коров'єв,
4) Бегемот,
5) Азазелло,
6) Абадонна.
25. «Чи змінилися ці городяни внутрішньо?» - запитує
1) Понтій Пілат,
2) Ієшуа Га-Ноцрі,
3) Йосип Каифа,
4) Воланд,
5) Стравінський,
6) Римський.
26. «... присвоїв одну з цих свічок, а також і паперову ікону»
1) Варенуха,
2) Лиходеев,
3) майстер,
4) Іван понирі,
5) Аннушка,
6) Маргарита.
27. Яке відношення має громадянин Парчевський до громадянки Зелькова?
1) Повинен платити аліменти,
2) повинен прописати її до себе,
3) обіцяв подарувати їй машину,
4) усиновив її дітей.
28. «Грошовий дощ, все густіючи, досяг крісел, і глядачі стали папірці ловити». Це були
1) марки,
2) долари,
3) червінці,
4) стерлінги,
5) ліри.
29. Великого чорного кота з почту Воланда звали
1) Фагот,
2) Азазелло,
3) Квант,
4) Пантера,
5) Бегемот.
30. Головою акустичної комісії московських театрів був
1) Жорж Бенгальський,
2) Михайло Олександрович Берліоз,
3) Ієронім Попріхін,
4) Мстислав Лаврович,
5) Іван Савелійович Варенуха,
6) Аркадій Аполлонович Семплеяров.
31. «Бритий, темноволосий, з гострим носом, стурбованими очима і з свешивающимся на лоб жмутом волосся людина приблизно років тридцяти восьми». це
1) Ієшуа Га-Ноцрі,
2) Римський,
3) Жорж Бенгальський,
4) майстер,
5) літератор Желдибін,
6) Іван Бездомний.
32. Майстер «стягнув місяць тому ...»
1) в'язку ключів,
2) архівну книгу,
3) ампулу з отрутою,
4) ікону зі свічкою,
5) стародавній рукопис,
6) десять тисяч рублів.
33. Що було вишито на чорній шапочці майстра?
1) півмісяць,
2) № 119,
3) його ініціали,
4) червоний хрест,
5) квіточку,
6) буква «М».
34. Ким був майстер за освітою?
1) журналістом,
2) страховим агентом,
3) істориком,
4) лікарем,
5) інженером,
6) художником.
35. Які мови знав майстер?
1) російська, татарська, китайська, англійська;
2) російська, англійська, німецька, іспанська, японська;
3) російська, англійська, французька, німецька;
4) російська, англійська, французька, німецька, латинську, грецьку.
36. Майстер виграв сто тисяч рублів,
1) коли грав в карти,
2) за лотерейним квитком,
3) коли грав в шахи,
4) коли купив облігацію.
37. Майстер працював
1) в інституті культури,
2) в архіві,
3) в редакції журналу,
4) в музеї.
38. Майстер «найняв у забудовника в провулку поблизу Арбата дві кімнати з передньої». Перша кімната була, за словами майстра, величезна. Скільки квадратних метрів становила її площа?
1) чотирнадцять квадратних метрів,
2) вісімнадцять квадратних метрів,
3) двадцять чотири квадратних метра,
4) двадцять шість квадратних метрів,
5) двадцять вісім квадратних метрів,
6) тридцять шість квадратних метрів.
39. Яке було сімейний стан майстра до зустрічі з Маргаритою?
1) був неодружений,
2) недавно поховав померлу від туберкульозу дружину,
3) дружина кинула його і з шестирічною дочкою поїхала до батьків у Саратов, 4) розлучився з дружиною-акторкою,
5) був одружений на Варенька,
6) збирався одружитися з красунею Ганні Річардовна, але не одружився.
40. Які квіти любив майстер?
1) айстри,
2) чорні тюльпани,
3) гвоздики,
4) троянди,
5) польові ромашки,
6) гіацинти.
41. Хто назвав коханого Маргарити майстром?
1) сам майстер,
3) Іван понирі,
4) Маргарита Миколаївна,
5) Воланд.
42. Роман майстра
3) після відновлення спаленої рукописи був опублікований в Парижі, 4) ніхто не наважився опублікувати, але один редактор надрукував великий уривок з роману.
43. Багато герої роману вживають у своїй промові вираз «чорт його знає». Воно вилітає з вуст
1) Берліоза,
2) Івана Бездомного,
3) Понтія Пілата,
4) Ієшуа Га-Ноцрі,
5) майстра,
6) Воланда.
44. «Варто було мені, - розповідає хворий майстер, - перед сном загасити лампу в маленькій кімнаті, як мені здавалося, що через віконце, хоча вікно і була закрита, влазить ...»
1) якась змія,
2) якийсь величезний павук,
3) якийсь спрут,
4) смерть з косою,
5) грабіжник з кривим ножем,
6) ногами вперед критик Латунский.
45. Кого помістили в кімнату № 120 психіатричній лікарні?
1) Жоржа Бенгальської,
2) Варенуху,
3) поета Івана Бездомного,
4) Босого,
5) поета Рюхина.
46. \u200b\u200bЯк виявилося майстер в психлікарні?
1) Його заарештували і відвезли в спецмашині.
2) Без його згоди перевели туди з міської лікарні.
З) Обманним шляхом доставив його туди Алоизий Могарич.
4) Сам пішов туди.
5) Уговорила лікуватися там Маргарита Миколаївна.
47. «З'явилася зовсім гола дівчина - руда, з палаючими фосфоричним очима. Дівиця підійшла впритул до ... і поклала долоні йому на плечі.
- Дай-но я тебе поцілую, - ніжно сказала дівчина, і у самих його очей виявилися сяючі очі.
Кого поцілувала гола дівчина?
1) Босого,
2) Римського,
3) Коров'єва,
4) Поплавського,
5) Варенуху.
48. «Сивий, як сніг, без єдиного чорного волосся старий, який ще недавно був ..., побіг до дверей, відкрив її і кинувся бігти по темному коридору».
1) Римським,
2) Варенухой,
3) Босим,
4) Бездомним,
5) Ласточкиним.
49. Римський Григорій Данилович, фіндиректор Вар'єте, боячись нечистої сили, виїхав з Москви в
1) Київ,
2) Ленінград,
3) Ярославль,
4) Ялту,
5) Смоленськ.
50. Кого помістили в кімнату № 119 психіатричної клініки?
1) Варенуху,
2) Понирева,
3) Бенгальської,
4) Босого,
5) майстра.
51. «Брав, але брав нашими радянськими. Прописував за гроші, не сперечаюся, бувало. Прямо скажемо, всі злодії в домоуправління. Але валюти я не брав! »-
визнається
1) Іван Савелійович,
2) Григорій Данилович,
3) Михайло Олександрович,
4) Никанор Іванович,
5) Сава Потапович.
52. У якій кімнаті психіатричної клініки перебував майстер?
1) В кімнаті № 116,
2) в кімнаті № 117,
3) в кімнаті № 118,
4) в кімнаті № 119,
5) в кімнаті № 120.
53. «Ти бог зла. Ти не всемогутній бог. Ти чорний бог. Проклинаю тебе, бог розбійників, їх покровитель і душа! » - вигукує
1) Маргарита Миколаївна,
2) Левій Матвій,
3) майстер,
4) Іван понирі
5) Дісмас.
54. «З найближчого стовпа лунала хрипка безглузда пісенька. Повішений на ньому ... до кінця третьої години страти збожеволів від мух і сонця ».
1) Гестас,
2) Іуда,
3) Ієшуа Га-Ноцрі,
4) Дісмас,
5) Опці равван.
55. Який смертю помер Ієшуа Га-Ноцрі?
1) на шибениці,
2) на хресті від спеки,
3) на хресті пронзен стрілою легіонера,
4) на хресті від ножа Левія Матвія,
5) на хресті від удару ката списом в серце.
56. «Під цією стіною в два ряди ліпилася багатотисячна черга завдовжки в кілометр».
Що це за чергу?
1) чергу за квитками на перший сеанс чорної магії,
2) чергу за пивом на Садовій,
3) чергу в касу для обміну валюти,
4) чергу за квитками на другий сеанс в Вар'єте
5) чергу на Червоній площі біля мавзолею.
57. «Серед службовців Вар'єте негайно рознеслося нашіптування про те, що це не хто інший, як знаменитий Тузбубен».
Тузбубен - це
1) відомий в Москві картярської шулер,
2) відомий німецький лікар-психіатр,
3) знаменитий гіпнотизер з Сан-Франциско,
4) міліцейська собака-шукач,
5) головлікар психіатричної клініки.
58. «За величезним письмовим столом з масивної чорнильницею сидів порожній костюм і не вмочити в чорнило сухим пером водив по папері, але над коміром не було ні шиї, ні голови, так само як з МАНЖЕТА визирали кисті рук».
Кому належав самопишущий костюм?
1) Коровьеву,
2) бухгалтеру Вар'єте Василю Степановичу Ласточкіну,
3) артисту Куролесове Саві Потаповичу,
4) валютнику Сергію Герардовічу Дунчілю,
5) голові Видовищної комісії Прохора Петровича.
59. У якій установі все його працівники співали пісню проти своєї волі?
1) У філії Видовищної комісії,
2) в Видовищної комісії,
3) в Вар'єте,
4) в домоуправління,
5) в Будинку Грибоєдова.
60. За що арештували бухгалтера Вар'єте Василя Степановича Ласточкіна?
1) за хабарі,
2) за розтрату,
3) за злодійство в особливо великих розмірах,
4) за іноземні гроші, які намагався здати в касу,
5) за зберігання вдома валюти.
61. Кому була адресована телеграма такого змісту?
Мене тільки що зарізало трамваєм на Патріарших. Похорон п'ятницю, третій годині дня. Приїжджай. Берліоз.
1) красуні Ганні Річардовна,
2) економісту-плановику Максиміліану Андрійовичу Поплавському,
3) серцевої Парасці Федорівні,
4) Клавдії Іллівні Пороховніковой,
5) журналісту Алоїзі могорич,
6) артистці театру Міліці Андріївні Покобатько.
62. «Потім рудий розбійник вхопив за ногу курку і всієї цієї куркою плазом міцно і страшно так вдарив по шиї ..., що тулуб курки одскочило, а нога залишилася в руках ...».
Замість крапок впишіть послідовно потрібні слова:
1) Лиходеева, Коров'єва;
2) Римського, Бегемота;
3) Бенгальської, Фагота;
4) Варенухи, Абадонни;
5) Поплавського, Азазелло.
63. Воланд або його помічники точно описали всі обставини майбутньої смерті
1) Лиходеева і Берліоза,
2) Берліоза і Сокова,
3) Берліоза і Римського,
4) Берліоза і Поплавського,
5) Берліоза і Варенухи.
64. Кому належить фраза «осетрина другої свіжості», що стала крилатою?
1) Воланду,
2) Коровьеву,
3) Соков,
4) Варенуху,
5) Бегемоту.
65. «Він зняв солом'яного бриля і, підстрибнувши від страху, тихо скрикнув. В руках у нього був оксамитовий бере з петушьей пошарпаним пером. ... перехрестився. В ту ж мить бере нявкнув, перетворився в чорне кошеня і, схопившись назад на голову ..., всіма кігтями вп'явся в його лисину ».
Замість крапок впишіть відповідно потрібні слова:
1) офіціанта, Андрію Фокич;
2) Бухгалтер, Василю Степановичу;
3) Голова, Прохора Петровича;
4) Економіст, Максиміліану Андрійовичу;
5) Фіндиректор, Григорію Даниловичу.
66. До якого лікаря звернувся за допомогою буфетник Вар'єте Андрій Фокич Соков?
1) До одного з кращих фахівців - професора Бернадський,
2) до професора Преображенського,
3) до професора Персикову,
4) до професора Кузьміну,
5) до професора Стравінському,
6) до професора Буре.
67. Скільки років було Маргариті Миколаївні, коли вона зустрілася з майстром?
1) двадцять п'ять,
2) двадцять сім,
3) тридцять,
4) тридцять три,
5) тридцять п'ять.
68. «З тих пір, як ... Маргарита Миколаївна вийшла заміж і потрапила в особняк, вона не знала щастя».
1) шістнадцятирічної,
2) сімнадцятирічної,
3) вісімнадцятирічної,
4) дев'ятнадцятирічної,
5) двадцятирічної.
69. Які квіти несла Маргарита Миколаївна при першій зустрічі з майстром?
1) троянди,
2) айстри,
3) тюльпани,
4) мімози,
5) гвоздики,
6) гіацинти.
1) Ганнусю, яка пролила масло;
2) руду дівчину Геллу, з багряним шрамом на шиї;
3) Маргариту Миколаївну, дружину великого фахівця;
4) її домробітницю Наташу;
5) стару сквалига Клавдію Іллівну Пороховнікову.
71. Що наснилося Маргариті Миколаївні в ніч з четверга на «п'ятницю,
коли був вигнаний назад до Києва дядько Берліоза »?
1) Ніби її чоловік дізнався про зраду дружини,
2) ніби вони розлучилися,
3) ніби чоловік захворів і помер,
5) ніби майстер вабить її рукою, кличе до себе.
72. Що зберігала Маргарита Миколаївна таємно від чоловіка в своєму «старому альбомі коричневої шкіри»?
1) фотокартку майстра, його ощадкнижку, пелюстки троянди, частина зошити;
2) інтимні фотокартки, ощадкнижку майстра, гілку висушеної мімози, любовні листи молодих людей;
3) фотокартку майстра, свою ощадкнижку, пелюстки троянди, частина зошити;
4) три любовних листи майстра, його ощадкнижку, носовичок, вишитий для майстра, його фотокартку.
73. «У гастроном на Арбаті одна громадянка прийшла в туфлях, а як стала біля каси платити, туфлі у неї з ніг зникли і вона залишилася в одних панчохах з дірою на п'яті, а туфлі ці чарівні, з того самого сеансу».
Хто кому розповідає про наслідки сеансу чорної магії?
1) Римський Варенуху,
2) Варенуха Поплавському,
3) міліціонер слідчому,
4) Наташа Маргариті Миколаївні,
5) Аннушка своїй сусідці.
74. «Так пропадіть ж ви пропадом з вашої обгорілої зошитом і сушеної трояндою!»
Хто говорить такі слова Маргариті Миколаївні?
1) її молодий чоловік,
2) її красива домробітниця,
3) її зла свекруха,
4) її шкідлива сусідка,
5) її рудий сусід.
75. Від кого отримала Маргарита Миколаївна золоту коробочку з маззю?
1) від Коров'єва,
2) від Азазелло,
3) від Бегемота,
4) від Фагота,
5) від Гелла.
76. На чому літала відьма Маргарита?
1) на мітлі,
2) на мітлі,
3) на ступі,
4) на щітці,
5) на м'яльницю.
77. Хто кого з героїв роману назвав богинею Венерою?
1) майстер Маргариту,
2) Азазелло Маргариту,
3) Воланд Маргариту,
4) Коров'єв Геллу,
5) Микола Іванович Наталю Прокопівна.
78. «Під гілками верб, засіяними ніжними, пухнастими сережками, видними в місяці, сиділи в два ряди ... і, роздуваючи як гумові, грали на дерев'яних дудочках бравурні марші на честь Маргарити».
1) прекрасні русалки,
2) голі відьми,
3) чоловіки у фраку,
4) толстомордой жаби,
5) чорні коти.
79. На чому повернулася відьма Маргарита в Москву, після того як вона викупалася в річці?
1) на статевий щітці,
2) на кабані Наташі,
3) на літаку,
4) на машині,
5) на товстуна-бакенбардисто.
80. «Тим, хто добре знайомий з ..., нічого не варто розсунути приміщення до бажаних меж», - так пояснив Коров'єв Маргариті, коли вона здивувалася величезній площі звичайної московської квартири.
1) житловим законодавством,
2) архітектурою,
3) представниками місцевої влади,
4) п'ятим виміром,
5) нечистою силою.
81. Як називається бал сатани?
1) весняним балом повні, чи балом ста королів;
2) пасхальним балом, або балом тринадцяти королів;
3) балом повні, чи шабашем відьом;
4) шабашем відьом, або балом тринадцятого короля;
5) великим балом сатани, або шабашем відьом.
82. Яким вимогам повинна відповідати перш за все майбутня господиня великого балу сатани?
1) повинна бути красивою і не боятися нечистої сили,
2) повинна бути готова до всього заради виконання своєї мрії,
3) повинна неодмінно носити ім'я Маргарити і бути місцевої уродженкою,
4) повинна бути дуже красивою і тільки брюнеткою,
5) повинна бути дуже красивою і не старше тридцяти років.
83. Скільки жінок могли б претендувати на роль господині балу, до того як вибір припав на Маргариту?
1) тринадцять,
2) двадцять вісім,
3) тридцять три,
4) шістдесят шість,
5) сто двадцять одна,
6) шістсот шістдесят шість.
84. Ким була прапрапрапрабабушка Маргарити Миколаївни?
1) орловського кріпак селянкою,
2) тульської поміщицею,
3) московської бояринею,
4) французькою королевою,
5) татарської княгинею.
85. Де відбулася перша зустріч Маргарити з Азазелло?
1) на Патріарших ставках,
2) на Чистих ставках,
3) в буфеті Вар'єте,
4) в Олександрівському саду,
5) в кімнаті Воланда.
86. «І на який чорт тебе нужен краватку, якщо на тобі немає штанів?»
Кому належить ця фраза, що стала крилатою?
1) Коровьеву,
2) Пониреву,
3) Маргариті,
4) Бегемоту,
5) Воланду.
87. «Кожен прикрашає себе, чим може». Ця фраза теж стала крилатою. Хто її вимовляє?
1) Гелла,
2) Наташа,
3) Маргарита,
4) Бегемот,
5) майстер.
88. «Він замовк і став повертати перед собою свій глобус, зроблений настільки майстерно, що сині океани на ньому ворушилися, а шапка на полюсі лежала, як справжня, крижана і сніжна».
Чий цей глобус?
1) Понтія Пілата,
2) первосвященика,
3) Воланда,
4) Азазелло,
5) Абадонни.
89. У яку гру грали Воланд і Бегемот, коли Маргарита вперше зустрілася з князем тьми?
1) в карти,
2) в шашки,
3) в більярд,
4) в шахи,
5) в кісточки.
90. «Маргариту надзвичайно зацікавило і вразило те, що шахові фігурки були ...».
1) живі,
2) прозорі,
3) з квітів,
4) з перлів,
5) флакончиками для духів.
91. На «великому балу» сатани «оркестр людина в півтораста грав полонез».
- Хто диригент? - відлітаючи, запитала Маргарита.
- ..., - закричав кіт.
1) Амадей Моцарт,
2) Петро Чайковський,
3) Людвіг Бетховен,
4) Йоганн Штраус,
5) Михайло Глінка.
92. «Нарешті вилетіли на майданчик, де, як зрозуміла Маргарита, її у темряві зустрічав Коров'єв з лампадкою. Тепер на цьому майданчику очі сліпнули від світла, що ллється з кришталевих ... ».
1) люстр,
2) виноградних грон,
3) ліхтарів,
4) яблук і груш,
5) бананів і кокосів.
93. Маргарита на балу у сатани приймає гостей. Першими були якийсь Жак з дружиною. Жак «прославився тим, що ...».
1) винайшов еліксир молодості,
2) спокусив французьку королеву,
3) отруїв королівську коханку,
4) пограбував королівське казначейство,
5) задушив в гостях власну дружину.
94. «... служила в кафе, господар якось її покликав до комори, а через дев'ять місяців вона народила хлопчика, забрала його в ліс і засунула йому в рот хустку, а потім закопала хлопчика в землі».
1) Гелла,
2) Фріда,
3) Адельфіна,
4) Груня,
5) Анна,
6) Міліца.
95. Кому з гостей господиня балу приділила більше уваги?
1) диригентові Йогану Штраусу,
2) графу Роберту,
3) Фріду,
4) імператору Рудольфу,
5) Малюте Скуратова,
6) пані Тофане.
96. До кого звернувся Воланд в кінці балу з досить великою промовою і випив його кров?
1) до Вьетану,
2) до пана Жаку,
3) до Берліозові,
4) до Миколи Івановича,
5) до барону Майгеля.
97. Де виявилася вкрадена голова Берліоза?
1) на кладовищі,
2) в квартирі № 50,
3) в Музеї антропології,
4) на балу сатани,
5) на березі Москви-ріки.
98. «Ніколи і нічого не просіть, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть! » - так стверджує
1) Маргарита,
2) майстер,
4) Воланд,
5) Ієшуа Га-Ноцрі.
99. «Чого ви хочете за те, що сьогодні ви були у мене господинею?» - звертається Воланд до королеви Марго.
Про що ж вона попросила?
1) повернути їй майстра,
2) перестати подавати Фріду хустку,
3) знищити критика Латунского,
4) помститися всім, хто труїв майстра,
5) повернути спалену рукопис майстра.
100. Виходячи після балу з резиденції Воланда, Маргарита втратила його подарунок -
1) скриньку з коштовностями,
2) гранатовий браслет,
3) золоту підкову, засипану алмазами,
4) відновлену рукопис роману майстра,
5) золоту коробку з чарівною маззю.
101. Де відбувся «великий бал» сатани?
1) в квартирі № 50 будинку № 302-біс на Садовій вулиці Москви,
2) на росистому лузі під місячним світлом,
3) на пагорбах серед величезних сосен,
4) в квартирі Латунского № 84,
5) в «Колізеї»,
6) в ресторані Будинку Грибоєдова.
102. Яке прізвисько носила «та сама Аннушка, що в середу розлила, на горі Берліоза, соняшникова олія у вертушки»?
1) Мара,
2) Відьма,
3) Шкелет,
4) Виразка,
5) Холера,
6) Чума.
103. «Сім засвідчую, що пред'явник цього Микола Іванович провів згадану ніч на балу у сатани, будучи притягнутий туди як ...»
1) дорогого гостя,
2) помічника господині балу,
3) конферансьє,
4) живої статуї,
5) перевізного засобу.
104. «Ти, стара відьма, якщо коли-небудь ще піднімеш чужу річ, в міліцію її здавай, а за пазуху не ховаючись!» - крикнув
1) Бегемот,
2) Фагот,
3) Азазелло,
4) Коров'єв,
5) Воланд,
6) Абадонна.
105. «... запалив фари і викотив в ворота повз мертво сплячої людини в підворітті. І вогні великий чорної машини пропали серед інших вогнів на безсонної і гучної Садовій ».
1) Ворон,
2) Грач,
3) Півень,
4) Кабан,
5) Кабан,
6) Кот.
106. «Це була та сама людина, що перед вироком шептався з прокуратором в затемненій кімнаті палацу і який під час страти сидів на триногому табуреті, граючи прутиком».
Як звали його? Яка у нього була посада?
1) завідувач таємницею службою при прокуратора Іудеї Афраний,
2) первосвященик іудейський Йосип Каифа,
3) кентуриона Марк Крисобой,
4) складальник податей Левій Матвій.
107. «Я отримав сьогодні відомості про те, що ... заріжуть цієї ночі».
1) Вар-раввана,
2) Іуду з Кір'ят,
3) Ієшуа Га-Ноцрі,
4) Гестас.
108. Як звали собаку Понтія Пілата?
1) Данбі,
2) Ганда,
3) Банга,
4) Ганба,
5) Ванга.
109. «Її обличчя, найкрасивіше обличчя, яке він коли-небудь бачив у житті, стало ще красивішим».
Це обличчя
1) Маргарити,
2) Гелла,
3) Наташі,
4) Низи,
5) енантему.
110. «Щоб переконатися в тому, що ... - письменник, візьміть будь-яких п'ять сторінок з будь-якого його роману, і без всякого посвідчення переконайтеся, що маєте справу з письменником», -стверджує ....
Напишіть потрібні слова замість точок.
1) Булгаков, майстер;
2) майстер, Булгаков;
3) Лев Толстой, Бегемот;
5) Достоєвський, Коров'єв.
111. «Що б робило добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, якби з неї зникли тіні?» -з усмішкою говорить
1) Іван понирі майстру,
2) майстер Івана Бездомного,
4) Воланд Левію Матвія,
5) Понтій Пілат Ієшуа Га-Ноцрі.
112. Хто називає Воланда «духом зла і повелителем тіней»?
1) Маргарита,
3) Левій Матвій,
4) Коров'єв,
5) майстер.
113. Хто прочитав роман майстра?
1) Маргарита,
2) критик Латунский,
3) Іван понирі,
4) Понтій Пілат,
5) Ієшуа Га-Ноцрі,
6) Берліоз.
114. «Він не заслужив світла, він заслужив спокій», -так говорить про майстра
1) Ієшуа Га-Ноцрі,
2) Воланд,
3) Левій Матвій,
4) Маргарита,
115. Азазелло прийшов у підвальну квартиру майстра і Маргарити на Арбаті, «охоче підсів до столу, попередньо поставивши в кут біля печі якийсь згорток у темній парчі».
Що було в пакунку?
1) пляшка вина,
2) подарунок від Воланда,
3) смажена курка,
4) скринька з коштовностями,
5) роман майстра у вигляді книги.
116. «Її разом з гарячим конем кинуло сажнів на десять убік. Поруч з нею з коренем вирвало дубове дерево, і земля вкрилася тріщинами до самої річки. Величезний пласт берега, разом з пристанню і рестораном, висадило в річку. Вода в ній скипіла, здійнялася, і на протилежний берег, зелений і низинний, вихлюпнуло цілий річковий трамвай з абсолютно неушкодженими пасажирами ».
Це сталося, тому що поруч
1) стався вибух цистерни з пальним,
2) сильно вдарив грім,
3) вибухнув примус Бегемота,
4) свиснув Коров'єв,
5) Ієшуа Га-Ноцрі кинув в річку священний вогонь.
117. «Одним з найголовніших людських пороків» Ієшуа Га-Ноцрі вважав
1) зрада,
2) боягузтво,
3) жорстокість,
4) малодушність,
5) байдужість.
118. «Єдине, чого боявся хоробрий пес» Понтія Пілата, - це
1) гроза,
2) землетрус,
3) морський приплив,
4) корабельна качка,
5) палаючий факел.
119. «Той, хто любить, - стверджує Воланд, - повинен розділяти ...».
1) долю коханої жінки,
2) долю коханої,
3) участь коханої людини,
4) долю тієї, кого він обожнює,
5) участь того, кого він любить.
120. Ким став Іван Миколайович понирі в свої «тридцять з гаком»?
2) головою спілки письменників Москви,
3) співробітником Інституту історії і філософії, професором,
5) невідомим письменником.
Ключ до тесту
1. 4) 5) 21. 1) 41. 4) 61. 2) 81. 1) 101. 1)
2. 2) 22. 3)6) 42. 4) 62. 5) 82. 3) 102. 6)
3. 5) 23. 4)6) 43. 2)5)6) 63. 2) 83. 5) 103. 5)
4. 4) 24. 1)2)3) 44. 3) 64. 3) 84. 4) 104. 3)
5. 3) 25. 4) 45. 1) 65. 1) 85. 4) 105. 2)
6. 5) 26. 4) 46. 4) 66. 4) 86. 5) 106. 1)
7. 4) 27. 1) 47. 5) 67. 3) 87. 4) 107. 2)
8. 3) 28. 3) 48. 1) 68. 4) 88. 3) 108. 3)
9. 4) 29. 5) 49. 2) 69. 4) 89. 4) 109. 4)
10. 3) 30. 6) 50. 4) 70. 3) 90. 1) 110. 5)
11. 4) 31. 4) 51. 4) 71. 5) 91. 4) 111. 4)
12. 4) 32. 1) 52. 3) 72. 1) 92. 2) 112. 3)
13. 2) 4) 6) 33. 6) 53. 2) 73. 4) 93. 3) 113. 1)4)5)
14. 3) 34. 3) 54. 1) 74. 5) 94. 2) 114. 3)
15. 5) 35. 4) 55. 5) 75. 2) 95. 3) 115. 1)2)
16. 4) 5) 7) 36. 4) 56. 4) 76. 4) 96. 5) 116. 4)
17. 2) 6) 37. 4) 57. 4) 77. 5) 97. 4) 117. 2)
18. 5) 38. 1) 58. 5) 78. 4) 98. 4) 118. 1)
19. 1) 39. 5) 59. 1) 79. 4) 99. 2) 119. 5)
20. 3) 40. 4) 60. 4) 80. 4) 100. 3) 120. 3)
- Лариса Романовська видалити цей запис скачати fb2
- Пригоди Еміля з Леннеберги (А
- Пригоди Еміля з Леннеберги (А
- Конспект літературного читання Е
- Вологодська обласна дитяча бібліотека
- Астрід Ліндгрен заходи в бібліотеці
- Літературна вікторина «Транспортні засоби в казках» (старший дошкільний вік)
- Робін Гуд: правда і вигадка Якому лісі живе робін гуд
- Як звуть порося. Хрюн його знає. Прості імена краще складних
- Цікаві традиції та звичаї народу Якутії
- Стародавня релігія якутів офіційно визнана в росії
- Марк Ватагин - казки народів росії Московія ніколи не була росіянкою
- Книжка, яка сто років чекала, щоб її намалювали
- Художники росії з оренбурзькій пропискою Оренбуржье в живопису
- Астраханські казахи: звичаї, традиції, побут Традиції та звичаї російського народу
- Історія російської садиби і спосіб життя її мешканців
- Історія російської садиби і спосіб життя її мешканців Образ дворянської садиби
- Відкриття виставки батика «Такий дивний світ
- Найзнаменитіші сищики: комісар Мегре
- Карельський Залісся Карельський заліссі